Tetris проти ПТСР: дослідження показало зменшення травматичних спогадів у 10 разів

Погані спо­га­ди зазви­чай не зни­ка­ють самі. Особливо якщо це не про­сто непри­єм­ний досвід, а справ­жня пси­хо­ло­гі­чна трав­ма. Посттравматичний стре­со­вий роз­лад (ПТСР) часто про­яв­ля­є­ться нав’язливими флеш­бе­ка­ми — яскра­ви­ми, рапто­ви­ми спо­га­да­ми, які букваль­но врі­за­ю­ться в сві­до­мість і викли­ка­ють силь­ні емоції.

І ось тепер з’явилися дані, які зву­чать майже фан­та­сти­чно: про­ста цифро­ва інтер­вен­ція з вико­ри­ста­н­ням гри Tetris може в рази змен­ши­ти кіль­кість таких нав’язливих спогадів.

Дослідження за уча­стю нау­ков­ців з Оксфорда було опу­блі­ко­ва­не в жур­на­лі The Lancet Psychiatry і пока­за­ло, що через місяць після засто­су­ва­н­ня мето­ди­ки часто­та флеш­бе­ків змен­шу­ва­ла­ся у десять разів у порів­нян­ні з кон­троль­ни­ми гру­па­ми. А через шість міся­ців 70% уча­сни­ків вза­га­лі не мали нав’язливих спогадів.

Чому травма так поширена

За дани­ми ВООЗ, пси­хо­ло­гі­чну трав­му хоча б раз у житті пере­жи­ва­ють близь­ко 70% людей. Йдеться про досвід сер­йо­зних травм, насиль­ства, загро­зи життю або смерті.

ПТСР — це не про­сто «пога­ний настрій» після стре­су. Це стан, який включає:

1. рапто­ві яскра­ві флешбеки;
2. силь­ні емо­цій­ні реакції;
3. уни­ка­н­ня тригерів;
4. під­ви­ще­ну тривожність.

Проблема в тому, що ефе­ктив­ні тера­пії існу­ють, але вони доро­гі, три­ва­лі та часто недо­сту­пні. Особливо для людей, які про­дов­жу­ють пере­бу­ва­ти в умо­вах стре­су — напри­клад, для меди­чних працівників.

Під час пан­де­мії COVID-19 рівень ПТСР серед спів­ро­бі­тни­ків бри­тан­ської NHS зріс з 13% до 25%. І це ство­ри­ло дода­тко­ве наван­та­же­н­ня на систе­му охо­ро­ни здоров’я.

Як Тетріс втручається в роботу пам’яті

Ключова ідея дослі­дже­н­ня — кон­ку­рен­ція за ресур­си мозку.

Після того, як уча­сни­ки нав­ми­сно акти­ву­ва­ли трав­ма­ти­чний спо­гад, їх навча­ли когні­тив­ної нави­чки під назвою «мен­таль­на рота­ція». Це вмі­н­ня обер­та­ти об’єкти в уяві. Далі вони грали в повіль­ну вер­сію Tetris, яка також вима­гає постій­но­го візу­аль­но-про­сто­ро­во­го обер­та­н­ня фігур.

Логіка така: флеш­бек — це яскра­вий зоро­вий образ. Tetris актив­но залу­чає ті самі візу­аль­но-про­сто­ро­ві обла­сті мозку. Виникає кон­ку­рен­ція, і спо­гад посту­по­во втра­чає інтенсивність.

У резуль­та­ті зменшується:

1. яскра­вість спогаду;
2. емо­цій­ний заряд;
3. часто­та його повтор­но­го втор­гне­н­ня у свідомість.

Це не «від­во­лі­ка­н­ня» в кла­си­чно­му сенсі. Це точко­ва робо­та з меха­ні­змом пам’яті.

Що показало дослідження

У ран­до­мі­зо­ва­но­му кон­тро­льо­ва­но­му дослі­джен­ні взяли участь 99 меди­чних пра­ців­ни­ків, які зазна­ли трав­ма­ти­чних подій під час пандемії.

Було три групи:

• група з Tetris-інтервенцією;
• група, яка слу­ха­ла музи­ку Моцарта та подкасти;
• група зі стан­дар­тною допомогою.

Через місяць уча­сни­ки з Tetris-групи пові­дом­ля­ли про у десять разів меншу кіль­кість нав’язливих спо­га­дів. Через шість міся­ців 70% з них вза­га­лі не мали флешбеків.

Це також супро­во­джу­ва­ло­ся загаль­ним змен­ше­н­ням сим­пто­мів ПТСР.

Чому це може змінити підхід до лікування

Найбільша пере­ва­га цієї мето­ди­ки — мас­шта­бо­ва­ність. Це:

• цифро­вий формат;
• низь­ка інтен­сив­ність втручання;
• від­су­тність потре­би в дов­го­три­ва­лій робо­ті зі спеціалістом;
• можли­вість засто­су­ва­н­ня навіть у скла­дних умовах.

Дослідники пла­ну­ють про­те­сту­ва­ти метод на шир­ших і більш різно­ма­ні­тних гру­пах, а також роз­ро­би­ти пов­ні­стю само­стій­ний (неке­ро­ва­ний) варі­ант інтервенції.

Якщо резуль­та­ти під­твер­дя­ться, це може стати одним із пер­ших по-справ­жньо­му гло­баль­но досту­пних інстру­мен­тів про­фі­ла­кти­ки ПТСР.

Від болю — до нейропластичності

Це дослі­дже­н­ня пока­зує важли­ву річ: трав­ма­ти­чні спо­га­ди — не закам’янілі стру­кту­ри. Вони дина­мі­чні. І якщо втру­ти­ти­ся в момент їхньої повтор­ної акти­ва­ції, можна змі­ни­ти їхню силу.

Мозок не про­сто «збе­рі­гає» досвід — він постій­но його пере­бу­до­вує. Іноді для цього доста­тньо не скла­дної тера­пії, а пра­виль­но піді­бра­ної зада­чі, яка зму­шує пра­цю­ва­ти уяву.

І так, цього разу це був Tetris.