Освіта, дороги та зниклі мови: чому ми втрачаємо мовне різноманіття

У світі існує понад 7000 мов, однак майже 40% з них пере­бу­ва­ють під загро­зою зни­кне­н­ня. Мова — це не про­сто інстру­мент спіл­ку­ва­н­ня, а носій куль­ту­ри, істо­рії, тра­ди­цій і навіть уні­каль­но­го сві­то­с­прийня­т­тя. Проте в умо­вах гло­ба­лі­за­ції, техні­чно­го про­гре­су та цен­тра­лі­за­ції влади бага­то мов втра­ча­ють носі­їв і посту­по­во зни­ка­ють. У ново­му мас­шта­бно­му дослі­джен­ні австра­лій­ських уче­них було вста­нов­ле­но: осві­тні систе­ми та роз­ви­ток доро­жньої інфра­стру­кту­ри можуть при­ско­рю­ва­ти цей про­цес. То як же осві­та та доро­ги ста­ють воро­га­ми мов­но­го розмаїття?

Освіта, яка не рятує, а знищує

Попри загаль­не уяв­ле­н­ня про осві­ту як засіб збе­ре­же­н­ня куль­тур­но­го надба­н­ня, вона може стати й при­чи­ною його втра­ти. Особливо це сто­су­є­ться дво­мов­но­го навча­н­ня: у бага­тьох кра­ї­нах мови мен­шин вико­ри­сто­ву­ю­ться виклю­чно як інстру­мент для вивче­н­ня дер­жав­ної мови, а не для збе­ре­же­н­ня та роз­ви­тку вла­сної. Таким чином, учні посту­по­во втра­ча­ють зв’я­зок зі своєю рідною мовою, спри­йма­ю­чи її як «непо­трі­бну» у суча­сно­му світі.

Інфраструктура як загроза

Інша неспо­ді­ва­на загро­за — транс­порт­на інфра­стру­кту­ра. Розвинена доро­жня мере­жа спри­яє мобіль­но­сті насе­ле­н­ня, що на пер­ший погляд зда­є­ться пози­ти­вом. Проте саме доро­ги з’єд­ну­ють від­да­ле­ні гро­ма­ди з вели­ки­ми міста­ми, де панує домі­нан­тна мова. Відбувається аси­мі­ля­ція: під тиском еко­но­мі­чних, адмі­ні­стра­тив­них і куль­тур­них чин­ни­ків місце­ві мешкан­ці пере­хо­дять на офі­цій­ні мови, пере­ста­ю­чи бала­ка­ти на рідній.

Де мови зникають найшвидше

Дослідження Лінделла Бромхама та колег із Австралійського націо­наль­но­го уні­вер­си­те­ту охо­пи­ло 6511 мов. Вчені вико­ри­ста­ли шкалу EGIDS (роз­ши­ре­на шкала між­по­ко­лін­ної втра­ти мови) та понад 50 факто­рів ризи­ку, вклю­чно з гео­гра­фі­єю, соці­аль­но-еко­но­мі­чним ста­но­ви­щем, клі­ма­том, полі­ти­кою, еко­ло­гі­єю та осві­тні­ми підходами.

За про­гно­за­ми, най­біль­ше мов зникне:

• на захо­ді Північної Америки
• у Центральній Америці
• в Амазонії
• у Західній Африці
• на пів­но­чі Нової Гвінеї
• у пів­ні­чній Австралії

До 2100 року під загро­зою опи­ня­ться й мови Південного Заходу Китаю та при­ка­спій­ських країн.

Що сприяє виживанню мов?

Не все так песи­мі­сти­чно. Є й обна­дій­ли­ві резуль­та­ти. Виявилось, що мови корін­них наро­дів, які постій­но вза­є­мо­ді­ють з інши­ми авто­хтон­ни­ми мова­ми, зни­ка­ють повіль­ні­ше. Це пов’язано з тим, що такі гро­ма­ди ста­ють бага­то­мов­ни­ми, збе­рі­га­ю­чи вла­сну мову поруч з інши­ми, а не замі­ню­ю­чи її.

Це озна­чає, що мовне сере­до­ви­ще, де існує вза­єм­на пова­га і регу­ляр­ний кон­такт між різни­ми мов­ни­ми гру­па­ми, спри­яє збе­ре­жен­ню кожної окре­мої мови.

Що можна зробити вже зараз?

Щоб збе­рег­ти мовну спад­щи­ну, потрі­бна систем­на робота:

Цифровізація мов:

• ство­ре­н­ня еле­ктрон­них словників
• під­трим­ка роз­кла­док клавіатур
• роз­роб­ка мов­них моде­лей для машин­но­го перекладу
• інстру­мен­ти пере­вір­ки пра­во­пи­су, роз­пі­зна­ва­н­ня та син­те­зу мови

Підтримка мов­них спільнот:

• фінан­су­ва­н­ня мов­них шкіл та куль­тур­них центрів
• про­ве­де­н­ня фести­ва­лів і подій рідною мовою
• сти­му­лю­ва­н­ня носі­їв пере­да­ва­ти мову дітям

Культурна попу­ля­ри­за­ція:

• роз­ви­ток медіа рідною мовою (под­ка­сти, філь­ми, книги)
• збе­ре­же­н­ня пісень, тан­ців, ритуалів
• про­су­ва­н­ня мов­но­го туризму

Зникнення мов — це не лише втра­та лекси­ки. Це втра­та части­ни люд­сько­го досві­ду, знань, мен­таль­но­сті, спосо­бу мисле­н­ня. Бездіяльність сьо­го­дні може при­зве­сти до того, що вже через кіль­ка деся­ти­літь наші нащад­ки зна­ти­муть світ наба­га­то одно­ма­ні­тні­шим, ніж він є насправ­ді. Мовне різно­ма­ні­т­тя — це така ж важли­ва части­на біо­рі­зно­ма­ні­т­тя та куль­тур­ної спад­щи­ни, яку варто обе­рі­га­ти так само пильно.