Несподівані відкриття у фармакології: коли все пішло не так

Фармакологія — це наука, що об’­єд­нує хімію, біо­ло­гію та меди­ци­ну в пошу­ках ефе­ктив­них пре­па­ра­тів. Існує два основ­ні мето­ди зна­хо­дже­н­ня ліків: емпі­ри­чний і ціле­спря­мо­ва­ний. Емпіричний метод базу­є­ться на спо­сте­ре­же­н­нях і випад­ко­вих зна­хід­ках, тоді як ціле­спря­мо­ва­ний пошук вико­ри­сто­вує мате­ма­ти­чне моде­лю­ва­н­ня та ана­ліз хімі­чних структур.

Сучасні техно­ло­гії, такі як ком­п’ю­тер­не моде­лю­ва­н­ня, дозво­ля­ють про­гно­зу­ва­ти актив­ність нових моле­кул, що зна­чно при­ско­рює роз­роб­ку ліків. Однак навіть із пере­до­ви­ми мето­да­ми деякі від­кри­т­тя зали­ша­ю­ться резуль­та­том щасли­во­го випадку.

Випадкове відкриття пеніциліну

Одним із най­ви­зна­чні­ших випад­ко­вих від­крит­тів у меди­ци­ні став пені­ци­лін. У 1928 році бри­тан­ський мікро­біо­лог Олександр Флемінг помі­тив, що в чашці Петрі з коло­ні­я­ми ста­фі­ло­ко­ків з’явилася плі­сня­ва, яка зни­щи­ла бакте­рії. Так було від­кри­то пер­ший анти­біо­тик, що вря­ту­вав міль­йо­ни жит­тів. Перше клі­ні­чне засто­су­ва­н­ня пені­ци­лі­ну від­бу­ло­ся у 1942 році, коли ліка­рі вря­ту­ва­ли паці­єн­та з тяж­кою фор­мою менінгіту.

Як вибухівка стала серцевими ліками

Нітрогліцерин, відо­мий сьо­го­дні як засіб для ліку­ва­н­ня сте­но­кар­дії, спо­ча­тку роз­гля­да­ли як вибу­хів­ку. Італійський хімік Асканіо Собреро від­крив цю речо­ви­ну у 1847 році, але саме Альфред Нобель зна­йшов спо­сіб її ста­бі­лі­за­ції, ство­рив­ши дина­міт. Пізніше ліка­рі помі­ти­ли, що пра­ців­ни­ки заво­дів, які кон­та­кту­ва­ли з нітро­глі­це­ри­ном, мали зни­же­ний арте­рі­аль­ний тиск. Це при­ве­ло до вивче­н­ня речо­ви­ни як ліків, і зго­дом вона стала неза­мін­ною у кардіології.

«Веселий газ» у стоматології

Закис азоту або «весе­лий газ» впер­ше син­те­зу­вав англій­ський хімік Джозеф Прістлі у 1772 році. Його анал­ге­зу­ю­чі вла­сти­во­сті від­крив Гемфрі Деві, а у 1844 році аме­ри­кан­ський сто­ма­то­лог Горацій Веллс впер­ше засто­су­вав його для зне­бо­ле­н­ня під час вида­ле­н­ня зуба. Однак через невда­лий публі­чний екс­пе­ри­мент його від­кри­т­тя спо­ча­тку не визна­ли, що при­зве­ло до його осо­би­стої тра­ге­дії. Лише зго­дом меди­чна спіль­но­та офі­цій­но визна­ла закис азоту ефе­ктив­ним анестетиком.

Танці в туберкульозних диспансерах

У 1950‑х роках у ході ліку­ва­н­ня тубер­ку­льо­зу було роз­ро­бле­но пре­па­ра­ти ізо­ні­а­зид та іпро­ні­а­зид. Лікарі помі­ти­ли, що у паці­єн­тів, які при­йма­ли іпро­ні­а­зид, під­ви­щу­вав­ся настрій, вони ста­ва­ли актив­ни­ми і навіть почи­на­ли тан­цю­ва­ти. Це при­ве­ло до від­кри­т­тя пер­ших анти­де­пре­сан­тів — інгі­бі­то­рів моно­а­мі­но­кси­да­зи. Пізніше було роз­ро­бле­но більш без­пе­чні ана­ло­ги, які широ­ко вико­ри­сто­ву­ю­ться у психіатрії.

Ліки, що змінили призначення

Багато ліків спо­ча­тку ство­рю­ва­ли­ся для одні­єї мети, але вияви­ли ефе­ктив­ність у зов­сім іншій сфері:

• Силденафіл цитрат – спо­ча­тку вивчав­ся як засіб для ліку­ва­н­ня сер­це­во-судин­них захво­рю­вань, але вре­шті став осно­вою «Віагри».
• Талідомід – спо­ча­тку вико­ри­сто­ву­вав­ся як сно­дій­не, але потім виявив ефе­ктив­ність у ліку­ван­ні лепри та рако­вих захворювань.
• Дисульфірам – був роз­ро­бле­ний для ліку­ва­н­ня пара­зи­тар­них інфе­кцій, але пізні­ше став відо­мим як засіб для бороть­би з алкоголізмом.
• Міноксидил – засто­со­ву­вав­ся для ліку­ва­н­ня гіпер­то­нії, але неспо­ді­ва­ний побі­чний ефект у вигля­ді росту волос­ся зро­бив його попу­ляр­ним засо­бом проти облисіння.

Історія фар­ма­ко­ло­гії дово­дить, що бага­то від­крит­тів стали можли­ви­ми зав­дя­ки випад­ко­во­стям. Спостережливість, нау­ко­ва допи­тли­вість і зда­тність ана­лі­зу­ва­ти побі­чні ефе­кти при­зве­ли до ство­ре­н­ня ліків, які сьо­го­дні ряту­ють життя міль­йо­нів людей. Сучасна меди­ци­на про­дов­жує вико­ри­сто­ву­ва­ти ці мето­ди, щоб зна­хо­ди­ти нові ефе­ктив­ні препарати.