Хто ж насправді винайшов порох? Історія вибухових відкриттів без міфів

Порох — це одна з най­ві­до­мі­ших речо­вин в істо­рії люд­ства. Його поява змі­ни­ла хід воєн, вина­йшла нові техно­ло­гії і стала сим­во­лом вибу­хо­во­го про­гре­су. Але хто ж вина­йшов порох? Китайці, араби чи, можли­во, євро­пей­ські мона­хи? Усе вияв­ля­є­ться зна­чно скла­дні­шим. Історія поро­ху — це не істо­рія одно­го від­кри­т­тя, а дов­гий шлях екс­пе­ри­мен­тів, знань і випадковостей.

Склад пороху: що робить його вибуховим?

Сучасний кла­си­чний «дим­ний порох» скла­да­є­ться з:

• 50% селі­три (оки­слю­вач, який виді­ляє кисень при нагріванні)
• 30% дерев­но­го вугі­л­ля (горю­ча речовина)
• 20% сірки (вогне­но­сний елемент)

Такий склад робить порох вибу­хо­вим, дозво­ля­ю­чи вико­ри­сто­ву­ва­ти його як металь­ний заряд у вогне­паль­ній зброї. Але чи одра­зу люд­ство при­йшло до цієї фор­му­ли? Ні.

Китайці: піонери вогняних ідей

Китай часто зга­ду­є­ться як батьків­щи­на поро­ху. Але те, що вина­йшли китай­ці — це не порох у суча­сно­му розу­мін­ні, а метод отри­ма­н­ня селі­три. Ще в V сто­літ­ті в китай­ських тра­кта­тах зга­ду­є­ться селі­тра як ком­по­нент для піро­те­хні­чних і запа­лю­валь­них сумі­шей. Відомо, що китай­ці ство­рю­ва­ли раке­ти, феєр­вер­ки і навіть огне­ме­ти, іноді дода­ю­чи до сумі­шей мед і часник, віря­чи, що це покра­щить їхні властивості.

Ці екс­пе­ри­мен­ти при­ве­ли до ство­ре­н­ня скла­дних запа­лю­валь­них систем, серед яких — бам­бу­ко­ві труби, напов­не­ні селі­трою, паклею і подрі­бне­ним склом. Вибух цих труб був настіль­ки силь­ним, що обпе­че­ні улам­ки могли вра­жа­ти цілі на від­ста­ні до 15 метрів.

Араби, хрестоносці та нафтові коктейлі

Араби актив­но екс­пе­ри­мен­ту­ва­ли з заго­ря­н­ням і вико­ри­сто­ву­ва­ли селі­тру як при­ско­рю­вач у вогня­них сумі­шах. Через гео­гра­фі­чне поло­же­н­ня їм було зру­чно заку­по­ву­ва­ти китай­ську селі­тру. Під час Хрестових похо­дів араби й хре­сто­но­сці мета­ли одне в одно­го гор­щи­ки з нафтою, обгор­не­ні про­смо­ле­ни­ми тка­ни­на­ми, поси­лю­ю­чи їхню ефе­ктив­ність дода­ва­н­ням селітри.

Якщо до сумі­ші дода­ти 20 – 30% селі­три, горі­н­ня ста­ва­ло настіль­ки бур­ним, що речо­ви­на могла вири­ва­ти­ся з труби у вигля­ді стру­ме­ня — саме так діяв зна­ме­ни­тий «гре­цький вогонь». Його секрет поля­гав у наяв­но­сті селі­три, а не в яко­мусь міфі­чно­му рецепті.

Європейські монахи та трактати про вибухи

Одним із най­ві­до­мі­ших євро­пей­ських імен, пов’язаних із поро­хом, є Бертольд Шварц. Але він не вина­йшов порох — він лише опи­сав його в одно­му з тра­кта­тів. У доку­мен­ті XIII сто­лі­т­тя він зга­дує склад, відо­мий уже в Англії на той час. Це свід­чить про те, що зна­н­ня про порох уже існу­ва­ли задов­го до нього.

У сере­дньо­ві­чній Європі мона­хи часто займа­ли­ся алхі­мі­єю, і ство­ре­н­ня вибу­хо­вих сумі­шей могло бути части­ною їхніх дослі­джень. Але знову ж — вони не від­кри­ва­ли нове, а зби­ра­ли фра­гмен­ти знань, що вже існу­ва­ли в Азії та на Близькому Сході.

Справжній прорив: порох як метальний заряд

Що ж змі­ни­ло­ся у XII сто­літ­ті? Суміші з висо­ким вмі­стом селі­три поча­ли вико­ри­сто­ву­ва­ти як металь­ний заряд — тобто для запу­ску сна­ря­дів. Саме тоді з’являються перші пові­дом­ле­н­ня про вико­ри­ста­н­ня гар­мат, роз­по­ді­ле­ні по всій Євразії. Але лише з XIV сто­лі­т­тя почи­на­є­ться масо­ве роз­по­всю­дже­н­ня вогне­паль­ної зброї в Європі.

Причина? Селітру навчи­ли­ся виро­щу­ва­ти шту­чно. До цього вона була дефі­ци­тною і доро­гою — її видо­бу­ва­ли лише в кіль­кох місцях на пла­не­ті або купу­ва­ли у китай­ських торговців.

Еволюція пороху: від васильків до бурого вугілля

Порох — це не тіль­ки кла­си­чна фор­му­ла. Через дефі­цит сірки її часто замі­ню­ва­ли інши­ми речо­ви­на­ми. У тако­му випад­ку порох не заго­ряв­ся від іскри, і його потрі­бно було під­па­лю­ва­ти сумі­ша­ми з сір­кою на спе­ці­аль­ній поличці.

Замість дерев­но­го вугі­л­ля також вико­ри­сто­ву­ва­ли інші мате­рі­а­ли: від буро­го вугі­л­ля до рослин, таких як василь­ки. Але справ­жню ефе­ктив­ність демон­стру­ва­ли тіль­ки пере­ві­ре­ні комбінації.

Найцікавіші факти про порох

• Китайці пер­ши­ми ство­ри­ли феєр­вер­ки, а не гармати
• Араби вико­ри­ста­ли селі­тру для поси­ле­н­ня дії нафто­вих бомб
• Європейські мона­хи лише систе­ма­ти­зу­ва­ли відо­мі знання
• Метальний порох з’являється тіль­ки в XII сто­літ­ті, а актив­но засто­со­ву­є­ться з XIV

Порох — не вина­хід одні­єї нації. Це резуль­тат тися­чо­літь екс­пе­ри­мен­тів, обмі­ну зна­н­ня­ми, випад­ко­во­стей та інно­ва­цій. Китайці від­кри­ли селі­тру, араби зро­зумі­ли її бойо­ву силу, євро­пей­ці навчи­ли­ся масо­во засто­со­ву­ва­ти її у вій­нах. Ідея поро­ху — це не про­рив, а повіль­на рево­лю­ція, що вибу­хну­ла в потрі­бний момент.