Мікропластик уже знаходили в плаценті людини, навколоплідних водах і навіть у першому калі новонароджених. Тепер учені зробили ще один важливий крок у вивченні його можливого впливу на вагітність.
Дослідники зі Вільного університету Амстердама показали, що мікро- та наночастинки пластику можуть проходити крізь плацентарний бар’єр і змінювати вироблення гормонів, необхідних для нормального розвитку плода. Результати роботи опубліковано в журналі Molecular and Cellular Endocrinology.
Водночас автори наголошують: дослідження виконували не на людях, а на лабораторній клітинній моделі, тому робити висновки про безпосередній вплив на перебіг вагітності поки що зарано.
Як досліджували вплив мікропластику
На відміну від багатьох попередніх робіт, де використовували лабораторних тварин, цього разу вчені створили складну in vitro-модель, яка імітує взаємодію між організмом матері, плацентою та плодом.
До неї входили три типи людських клітин:
- клітини плаценти;
- клітини кровоносних судин плода;
- клітини, що моделюють наднирники плода.
Саме така система дозволила простежити, як пластикові частинки проходять через плацентарний бар’єр і чи впливають вони на клітини, відповідальні за синтез гормонів.
Які види пластику перевіряли
У дослідженні використовували кілька поширених полімерів, з якими люди контактують майже щодня:
- ПЕТ (PET) — матеріал пластикових пляшок.
- ПВХ (PVC) — використовується для виготовлення труб та інших будівельних матеріалів.
- Полістирол — застосовується в упаковці та одноразовому посуді.
- ПММА — органічне скло.
Щоб відстежити переміщення частинок, учені позначили їх флуоресцентними мітками.
Частинки змогли пройти через плацентарний бар’єр
Результати показали, що всі протестовані види пластику здатні проникати крізь модель плаценти.
При цьому наночастинки проходили бар’єр ефективніше, ніж більші мікрочастинки.
Найвищий рівень проникнення спостерігався для частинок ПММА — приблизно 11% із них подолали плацентарний бар’єр у лабораторній моделі.
Що відбувалося з гормонами
Найбільше занепокоєння викликали зміни в роботі гормональної системи.
Дослідники виявили, що:
- полістирол знижував рівень естрогену, який має важливе значення для підтримки нормальної вагітності;
- ПЕТ і ПВХ пригнічували синтез етіохоланолону — стероїдного метаболіту, що бере участь у сигнальних процесах між матір’ю та плодом;
- також знижувалася активність гена CYP17, який бере участь у синтезі стероїдних гормонів.
Автори припускають, що подібні зміни потенційно можуть впливати на розвиток плода, однак наразі це лише лабораторні результати.
Чи означає це небезпеку для людей
Поки що — ні.
Дослідження демонструє, що пластикові частинки здатні проникати через плацентарний бар’єр і впливати на клітини в лабораторних умовах. Проте це не доводить, що аналогічні процеси обов’язково відбуваються в організмі людини або призводять до порушень розвитку плода.
Для підтвердження таких висновків необхідні великі клінічні та епідеміологічні дослідження.
Втім, робота додає нові докази того, що мікропластик може взаємодіяти з людськими тканинами набагато активніше, ніж вважалося ще кілька років тому.
Чому це відкриття важливе
Щороку людина контактує з величезною кількістю мікропластику через воду, їжу, повітря та побутові предмети.
Розуміння того, як ці частинки взаємодіють із клітинами людини, допоможе точніше оцінити потенційні ризики для здоров’я та визначити, які види пластику потребують найбільшої уваги з боку медиків і регуляторів.
Нове дослідження не дає остаточних відповідей, але демонструє, що вплив мікропластику на розвиток плода заслуговує на подальше ретельне вивчення.
Знайшли помилку? Виділіть текст та натисніть комбінацію Ctrl+Enter або Control+Option+Enter.
