Що алкоголь робить із мозком: як сп’яніння змінює нейронні мережі

Алкоголь часто опи­су­ють як речо­ви­ну, що зні­має напру­гу або вими­кає кон­троль. Частково це прав­да: зни­жу­є­ться актив­ність пре­фрон­таль­ної кори, пору­шу­є­ться коор­ди­на­ція через вплив на мозо­чок, змі­ню­є­ться робо­та цен­трів емо­цій. Але суча­сна ней­ро­на­у­ка диви­ться глиб­ше. Мозок — це не набір ізо­льо­ва­них діля­нок, а скла­дна мере­жа, де важли­во не лише те, які обла­сті актив­ні, а й те, як вони вза­є­мо­ді­ють між собою.

Мозок як мережа доріг

У дослі­джен­ні за уча­стю понад 100 доро­слих добро­воль­ців вчені вико­ри­ста­ли МРТ та мето­ди тео­рії гра­фів, щоб оці­ни­ти, як алко­голь впли­ває на вза­є­мо­зв’я­зок в мозку. Учасники про­хо­ди­ли ска­ну­ва­н­ня двічі — після вжи­ва­н­ня алко­го­лю та після пла­це­бо. Це дозво­ли­ло поба­чи­ти систем­ні зміни.

Після алко­го­лю зни­жу­ва­ла­ся гло­баль­на ефе­ктив­ність — зда­тність від­да­ле­них діля­нок мозку швид­ко обмі­ню­ва­ти­ся інфор­ма­ці­єю. Іншими сло­ва­ми, мозок гірше пра­цю­вав як єдине ціле. Особливо помі­тні зміни спо­сте­рі­га­ли­ся в поти­ли­чній части­ні, що пояснює хара­ктер­ну роз­ми­тість зору та упо­віль­не­н­ня реакції.

Фрагментація замість цілісності

Водночас локаль­ні зв’язки між сусі­дні­ми зона­ми поси­лю­ва­ли­ся. Мозок почи­нав пра­цю­ва­ти як набір окре­мих «кла­сте­рів», де інфор­ма­ція актив­но цир­ку­лює все­ре­ди­ні групи, але гірше пере­да­є­ться між різни­ми регіо­на­ми. Якщо уяви­ти мозок як транс­порт­ну систе­му, то авто­ма­гі­стра­лі час­тко­во вими­ка­ю­ться, а рух від­бу­ва­є­ться пере­ва­жно локаль­ни­ми дорогами.

Саме ця фра­гмен­та­ція пояснює зни­же­н­ня само­кон­тро­лю, погір­ше­н­ня оцін­ки ризи­ків і тру­дно­щі з прийня­т­тям скла­дних рішень.

Чому люди п’яніють по-різному

Найцікавіше те, що сту­пінь змін у мере­жі мозку прямо коре­лю­вав із суб’єктивним від­чу­т­тям сп’яніння. У тих, у кого силь­ні­ше пада­ла гло­баль­на ефе­ктив­ність і зро­ста­ла кла­сте­ри­за­ція, від­чу­т­тя сп’яніння було інтен­сив­ні­шим. Тобто спра­ва не лише в про­мі­ле, а й у тому, як інди­ві­ду­аль­но пере­бу­до­ву­ю­ться ней­рон­ні мережі.

Алкоголь — це не про­сто хімі­чний «рела­ксант». Це фактор, який тим­ча­со­во змі­нює сам прин­цип робо­ти мозку. І саме тому сп’яніння — це не легке роз­сла­бле­н­ня, а скла­дна ней­рон­на пере­бу­до­ва, що впли­ває на мисле­н­ня, сприйня­т­тя і поведінку.