Вони народжуються, щоб померти: чому життя восьминогів таке дивне

Життя восьми­но­га — це сим­фо­нія пара­до­ксів. З одно­го боку, вони неймо­вір­но розум­ні: мають до пів мільяр­да ней­ро­нів, части­на яких роз­мі­ще­на прямо у щупаль­цях. З іншо­го — живуть лише 1 – 2 роки. Їхнє тіло наче ство­ре­не для вижи­ва­н­ня: вісім кін­ці­вок, зда­тність змі­ню­ва­ти колір і форму, витон­че­ні рухи. Але най­ці­ка­ві­ше — те, що вони букваль­но поми­ра­ють від репродукції.

Синя кров і три серця: адаптація, яка вражає

Кров восьми­но­гів не чер­во­на, а синя. Це зав­дя­ки гемо­ці­а­ні­ну — білку, що містить мідь (а не залі­зо, як гемо­гло­бін у людей). Гемоціанін менш ефе­ктив­но пере­но­сить кисень, осо­бли­во в теплій воді, тому восьми­но­гам потрі­бен дуже актив­ний кровообіг.

Саме тому в них три серця:

• два зябер­ні серця кача­ють кров через зябра;
• одне систем­не серце забез­пе­чує цир­ку­ля­цію зба­га­че­ної киснем крові по всьо­му тілу.

Цікаво, що під час пла­ва­н­ня систем­не серце тим­ча­со­во зупи­ня­є­ться, через що восьми­но­ги вва­жа­ють за краще пов­за­ти по дну, а не актив­но пли­сти. Така стра­те­гія допо­ма­гає збе­рег­ти енергію.

Прокляття оптичної залози: смерть після розмноження

Найдивніше в біо­ло­гії восьми­но­га — це те, що роз­мно­же­н­ня для нього смер­тель­не. Явище має назву семел­па­рія: орга­нізм роз­мно­жу­є­ться один раз, після чого поми­рає. У восьми­но­гів цей про­цес регу­лює осо­бли­вий гор­мо­наль­ний орган — опти­чна зало­за, ана­лог люд­сько­го гіпофіза.

У сам­ців після спа­рю­ва­н­ня різко дегра­дує нер­во­ва систе­ма, вони втра­ча­ють інстин­кти само­збе­ре­же­н­ня і гинуть. Самки ще деякий час охо­ро­ня­ють яйця, від­мов­ля­ю­чись від їжі, і зре­штою поми­ра­ють від виснаження.

Науковці про­во­ди­ли екс­пе­ри­мен­ти з вида­ле­н­ням цієї зало­зи — і восьми­но­ги справ­ді жили довше. Але вони біль­ше не мали інте­ре­су до роз­мно­же­н­ня. Природа наче спе­ці­аль­но вбу­ду­ва­ла тай­мер само­зни­ще­н­ня, щоб уни­кну­ти пере­на­се­ле­н­ня оке­а­ну цими розум­ни­ми істотами.

Що ще робить восьминога унікальним

Окрім розу­му і див­ної біо­ло­гії, восьми­но­ги вра­жа­ють зда­тні­стю ада­пту­ва­ти­ся до нав­ко­ли­шньо­го сере­до­ви­ща. Їхні щупаль­ця зда­тні само­стій­но «дума­ти» і коор­ди­ну­ва­ти рухи, навіть коли від­ді­ле­ні від тіла. Восьминоги вирі­шу­ють голо­во­лом­ки, від­кри­ва­ють бано­чки, роз­пі­зна­ють облич­чя людей і навіть реда­гу­ють вла­сну РНК — уні­каль­на зда­тність серед тварин.

Виживання без майбутнього: чому їхнє життя таке коротке

Уся ево­лю­цій­на стра­те­гія восьми­но­га — всти­гну­ти зали­ши­ти потом­ство. Вони не буду­ють суспільств, не мають скла­дних шлю­бних ієрар­хій, як деякі інші тва­ри­ни. Їхнє існу­ва­н­ня — це коро­ткий і яскра­вий спа­лах, після якого при­хо­дить кінець. Навіть гігант­ські види рідко живуть біль­ше п’яти років.

Найвідоміші види восьминогів:

1. Octopus vulgaris — зви­чай­ний восьминіг
2. Enteroctopus dofleini — гігант­ський тихо­оке­ан­ський восьминіг
3. Thaumoctopus mimicus — восьминіг-імітатор

Восьминоги — одні з най­за­гад­ко­ві­ших істот на пла­не­ті. Їхнє тіло — шедевр ада­пта­ції, їхній розум — виклик усьо­му, що ми знали про без­хре­бе­тних. Але саме їхня смер­тність після роз­мно­же­н­ня робить їх таки­ми тра­гі­чно захо­пли­ви­ми. Природа пода­ру­ва­ла їм над­зви­чай­ні можли­во­сті, але вста­но­ви­ла суво­рі межі часу.

Можливо, у цій швид­ко­плин­но­сті — їхня велич.