Хто з жінок взяв літературного «Оскара»? 17 авторок, які вписали себе в історію Нобелівської премії

Книжкових пре­мій у світі хоч гре­блю гати: Букерівська, Пулітцерівська, Гонкурівська… Але є одна, яка б’є всі рекор­ди пре­сти­жу — Нобелівська пре­мія з літе­ра­ту­ри. Це як отри­ма­ти «Оскара», тіль­ки для письменників.

Від 1901 року її вру­ча­ють тим, хто ство­рює справ­жню магію сло­ва­ми. Але фішка в тому, що спи­сок номі­нан­тів — це таєм­ни­ця за сімо­ма печа­тка­ми на 50 років! Тому ми досі не зна­є­мо, чи була, напри­клад, Людмила Уліцька в шортлісті.

І що ціка­во — жінок серед лау­ре­а­тів досі… всьо­го 17. Так, аж до 2023 року! Хоча вже в пер­ший рік пре­мії номі­ну­ва­ли жінку — нім­ке­ню Мальвіду фон Мейзенбуг. А перша пере­мо­жни­ця — Сельма Лагерлеф — під­ко­ри­ла журі у 1909-му.

Тож про­по­ную про­гу­ля­тись літе­ра­тур­ним про­ме­на­дом і зга­да­ти тих авто­рок, які таки діста­ли Нобелівську зірку.

Дівчата, які переписали літературну історію

Хочете вірте, хоче­те ні, але деяких з цих жінок номі­ну­ва­ли по кіль­ка років поспіль, поки ака­де­мі­ки не «дозрі­ли». А когось наго­ро­ди­ли вже у дуже пова­жно­му віці (так-так, Доріс Лессінг узяла пре­мію у 88!).

Ось кіль­ка ціка­вих фактів:

• най­мо­лод­ши­ми стали Сигрид Унсет і Перл Бак — по 46 років;
• най­стар­ша — Доріс Лессінг, 88;
• серед відо­мих номі­нан­ток у різні роки були Анна Ахматова, Маргарет Мітчелл, Карен Бліксен, Едіт Вортон.

А тепер — поіменно!

Список тих, хто таки отримав омріяне золото

1. 1909 — Сельма Лагерлеф (Швеція). «Чудесна подо­рож Нільса Хольгерсона» — хто не читав у дитинстві?
2. 1926 — Грація Деледда (Італія). Майстриня пое­ти­чних істо­рій про Сардинію.
3. 1928 — Сигрид Унсет (Норвегія). Її «Крістін, дочка Лавранса» — мастрід для фана­тів скан­ди­нав­сько­го середньовіччя.
4. 1938 — Перл Бак (США). Романи про Китай. «Земля» — один із найвідоміших.
5. 1945 — Габріела Містраль (Чилі). Її пое­зія стала сим­во­лом Латинської Америки.
6. 1966 — Неллі Закс (Швеція). Писала про долю єврей­сько­го народу.
7. 1991 — Надін Гордімер (ПАР). Про епоху апар­те­ї­ду та бороть­бу за свободу.
8. 1993 — Тоні Моррісон (США). «Кохана» і «Найблакитніші очі» — рома­ни, що тор­ка­ють душу.
9. 1996 — Віслава Шимборська (Польща). Її вірші — це пое­зія життя.
10. 2004 — Ельфріда Єлінек (Австрія). «Піаністка» — бру­таль­но чесний роман про жіно­чу долю.
11. 2007 — Доріс Лессінг (Велика Британія). «Золотий зошит» і «П’ята дити­на» — must read.
12. 2009 — Герта Мюллер (Німеччина). Про життя в тота­лі­тар­но­му суспільстві.
13. 2013 — Еліс Манро (Канада). Коротка проза, що зму­шує замислитись.
14. 2015 — Світлана Алексієвич (Білорусь). «У війни не жіно­че облич­чя» — книга, що пере­вер­тає уявлення.
15. 2018 — Ольга Токарчук (Польща). «Веди свій плуг по кіс­тках мер­твих» — одна з найгучніших.
16. 2020 — Луїза Глюк (США). Поезія про най­глиб­ші почуття.
17. 2022 — Анні Ерно (Франція). «Своє місце» — чесний і без­ком­про­мі­сний текст про пам’ять.

Читати чи не читати? Ось у чому питання

Серед книж­ко­вих бло­ге­рів навіть є мара­фо­ни — про­чи­та­ти всіх лау­ре­а­тів Нобелівки. Якщо не зна­є­те, з чого поча­ти, ось вам топ‑5 для затравки:

• «Чудесна подо­рож Нільса Хольгерссона» — для ностальгії;
• «Кохана» Тоні Моррісон — для гли­бо­ких емоцій;
• «Золотий зошит» Лессінг — для фемі­ні­сти­чно­го настрою;
• «Веди свій плуг по кіс­тках мер­твих» Токарчук — для інте­ле­кту­аль­но­го детективу;
• будь-який збір­ник Шимборської — для натхне­н­ня на кожен день.

17 жінок за 122 роки — ніби й неба­га­то, та зате які імена! Хтось писав про коха­н­ня і війну, хтось — про бідність і гно­бле­н­ня, хтось — про осо­би­сту пам’ять. Але кожна з цих авто­рок зали­ши­ла у сві­то­вій літе­ра­ту­рі вла­сний слід.