Люди частіше обирають історії, написані ШІ, але більше довіряють авторам-людям — дослідження

Американські пси­хо­ло­ги з Університету Вілланова з’я­су­ва­ли, що біль­шість людей не зда­тні надій­но від­рі­зни­ти худо­жні текс­ти, ство­ре­ні шту­чним інте­ле­ктом, від тво­рів живих авто­рів. Ба біль­ше, у низці екс­пе­ри­мен­тів уча­сни­ки навіть ста­ви­ли вищі оцін­ки опо­віда­н­ням, напи­са­ним ChatGPT. Результати опу­блі­ко­ва­ні в жур­на­лі Judgment and Decision Making.

Водночас дослі­дни­ки вияви­ли ціка­вий пара­докс: неза­ле­жно від реаль­но­го похо­дже­н­ня текс­ту люди оці­ню­ва­ли його краще, якщо вва­жа­ли, що авто­ром є люди­на. Це свід­чить про збе­ре­же­н­ня силь­ної дові­ри до люд­ської твор­чо­сті навіть тоді, коли сам текст факти­чно ство­ри­ла нейромережа.

Як перевіряли читачів

У пер­шо­му екс­пе­ри­мен­ті понад 1,4 тися­чі доро­слих уча­сни­ків чита­ли коро­ткі опо­віда­н­ня. Частині з них пра­виль­но пові­дом­ля­ли авто­ра текс­ту, а части­ні — нав­ми­сно нада­ва­ли хибну інфор­ма­цію. Після цього добро­воль­ці оці­ню­ва­ли якість істо­рії та рівень залу­че­но­сті під час читання.

Далі вчені про­ве­ли ще два екс­пе­ри­мен­ти. Учасники отри­му­ва­ли по одно­му люд­сько­му та одно­му зге­не­ро­ва­но­му ШІ опо­відан­ню й повин­ні були визна­чи­ти, яке з них напи­са­ла люди­на. Результати вияви­ли­ся дово­лі показовими.

1. В одно­му екс­пе­ри­мен­ті пра­виль­них від­по­від­ей було близь­ко 40%.
2. В іншо­му — при­бли­зно 52%.

Фактично це від­по­від­ає випад­ко­во­му вга­ду­ван­ню або навіть резуль­та­ту нижче випад­ко­во­го. Автори робо­ти дійшли виснов­ку, що зага­лом люди не можуть надій­но визна­чи­ти похо­дже­н­ня таких текстів.

Чому ШІ-історії отримали вищі оцінки

За дани­ми дослі­дже­н­ня, текс­ти, ство­ре­ні шту­чним інте­ле­ктом, часті­ше отри­му­ва­ли вищі оцін­ки за які­стю та захо­пли­ві­стю. На думку авто­рів робо­ти, при­чи­на може поля­га­ти в осо­бли­во­стях стилю суча­сних мов­них моде­лей. Вони зазви­чай пишуть про­сті­ше, пря­мо­лі­ній­ні­ше та чіткі­ше фор­му­лю­ють основ­ну думку.

Людські авто­ри, нав­па­ки, часті­ше зали­ша­ють про­стір для нео­дно­зна­чних тра­кту­вань, недо­мов­ле­но­стей і при­хо­ва­них сен­сів. Такі текс­ти можуть бути скла­дні­ши­ми для швид­ко­го сприйня­т­тя, хоча саме ця бага­то­ша­ро­вість тра­ди­цій­но вва­жа­є­ться озна­кою які­сної літератури.

Дослідники також помі­ти­ли, що досвід робо­ти з ней­ро­ме­ре­жа­ми допо­ма­гає краще роз­пі­зна­ва­ти хара­ктер­ні осо­бли­во­сті ШІ-текс­тів. Натомість вели­кий чита­цький досвід або зна­н­ня худо­жньої літе­ра­ту­ри помі­тної пере­ва­ги не давали.

Що це означає для майбутнього літератури

Результати не дово­дять, що шту­чний інте­лект уже пере­вер­шив письмен­ни­ків. У дослі­джен­ні оці­ню­ва­ли коро­ткі опо­віда­н­ня та реа­кцію пере­сі­чних чита­чів, а не довгі рома­ни чи скла­дні літе­ра­тур­ні твори. Крім того, самі авто­ри робо­ти наго­ло­шу­ють, що люди все ще демон­стру­ють упе­ре­дже­н­ня на користь люд­ських авторів.

Проте дослі­дже­н­ня пока­зує іншу тен­ден­цію: межа між текс­та­ми люди­ни та ней­ро­ме­ре­жі стає деда­лі менш оче­ви­дною. Для бага­тьох чита­чів вирі­шаль­ним факто­ром вияв­ля­є­ться не похо­дже­н­ня твору, а те, наскіль­ки легко та ціка­во його читати.