Вчені розкривають таємниці довгожителів старше 100 років

Що дозво­ляє люди­ні про­жи­ти понад сто­лі­т­тя, збе­рі­га­ю­чи ясний розум і актив­ність? У Бразилії вчені піді­йшли до від­по­віді макси­маль­но близь­ко, дослі­джу­ю­чи людей, яким 100, 110 і навіть біль­ше років. Вони не дотри­му­ва­ли­ся суво­рих дієт, не жили в іде­аль­них умо­вах і часто майже не кори­сту­ва­ли­ся суча­сною меди­ци­ною. Але саме їхні орга­ні­зми вияви­ли­ся напро­чуд стій­ки­ми до часу.

Гени чи спосіб життя

Проєкт DNA Longevo, резуль­та­ти якого публі­ку­ють у жур­на­лі Genomic Press, уже про­ана­лі­зу­вав гено­ми понад 160 дов­го­жи­те­лів. Серед них — близь­ко 20 так зва­них супер­дов­го­жи­те­лів, які пере­тну­ли межу у 110 років.

Найцікавіше те, що біль­шість уча­сни­ків не вели «іде­аль­но здо­ро­вий» спо­сіб життя. Вони не зав­жди займа­ли­ся спор­том, не обме­жу­ва­ли себе в їжі й часто жили в умо­вах, дале­ких від меди­чних стан­дар­тів XXI сто­лі­т­тя. Це зму­си­ло дослі­дни­ків звер­ну­ти осо­бли­ву увагу саме на спадковість.

За сло­ва­ми гене­ти­ки­ні Маяни Зац з Університету Сан-Паулу, ключ до дов­го­лі­т­тя може хова­ти­ся в уні­каль­них поєд­на­н­нях генів, які забез­пе­чу­ють кра­щий захист клі­тин, ефе­ктив­ні­ший іму­ні­тет і повіль­ні­ше біо­ло­гі­чне ста­рі­н­ня. Особливу цін­ність дослі­джен­ню додає гене­ти­чне різно­ма­ні­т­тя уча­сни­ків — у бага­тьох із них є євро­пей­ське, афри­кан­ське та корін­не аме­ри­кан­ське коріння.

Довголіття без сучасної медицини

Багато дов­го­жи­те­лів мешка­ють у неве­ли­ких насе­ле­них пун­ктах із міні­маль­ним досту­пом до ліка­рень і скла­дної діа­гно­сти­ки. Проте вони збе­рі­га­ють добру фізи­чну форму й ясність мислення.

Це ста­вить під сум­нів ідею, що рекор­дна три­ва­лість життя можли­ва лише зав­дя­ки висо­ко­те­хно­ло­гі­чній меди­ци­ні. Лікар-гене­тик Манель Естеллер зазна­чає: суча­сна меди­ци­на важли­ва, але вона не є єди­ним факто­ром. Організм деяких людей із само­го поча­тку має поту­жні меха­ні­зми самозахисту.

Показовий при­клад — мона­хи­ня Іна Канабарро Лукас, яка про­жи­ла 116 років і не від­мов­ля­ла­ся від солод­ко­го. А 106-річна жінка з Бразилії поча­ла займа­ти­ся пла­ва­н­ням лише після 70 років — і зго­дом навіть вигра­ла зма­га­н­ня у своїй віко­вій кате­го­рії. Її роди­на також вирі­зня­є­ться над­зви­чай­ним дов­го­лі­т­тям, що ще раз під­кре­слює роль спадковості.

Активність і ясний розум після ста років

Один з уча­сни­ків дослі­дже­н­ня у 107 років про­дов­жує пра­цю­ва­ти — він допо­ма­гає в супер­мар­ке­ті, пере­су­ва­є­ться швид­ко і вигля­дає зна­чно молод­шим за свій паспорт­ний вік. За сло­ва­ми дослі­дни­ків, біль­шість дов­го­жи­те­лів збе­рі­га­ють когні­тив­ні фун­кції, само­стій­но при­йма­ють ріше­н­ня та охоче беруть участь у нау­ко­вих проєктах.

Для глиб­шо­го ана­лі­зу вчені не лише порів­ню­ють гено­ми дов­го­жи­те­лів із дани­ми біо­бан­ків людей, які помер­ли зна­чно рані­ше, а й ство­рю­ють з їхніх клі­тин інду­ко­ва­ні стов­бу­ро­ві клі­ти­ни. Це дозво­ляє в лабо­ра­тор­них умо­вах спо­сте­рі­га­ти, як «пра­цю­ють» гени дов­го­лі­т­тя в тка­ни­нах мозку, серця чи легень.

Дослідники наго­ло­шу­ють: зна­йти «гени дов­го­го життя» — лише пер­ший крок. Справжня мета — зро­зу­мі­ти, як вони фун­кціо­ну­ють, щоб у май­бу­тньо­му допо­мог­ти тим, кому не поща­сти­ло отри­ма­ти такий спа­док від природи.