У кістках динозаврів віком 70 мільйонів років знайшли ходи доісторичних жуків

Протягом бага­тьох років палеон­то­ло­ги вва­жа­ли, що реш­тки вели­че­зних тита­но­зав­рів, зна­йде­ні в іспан­сько­му родо­ви­щі Ло-Уеко, були майже мит­тє­во похо­ва­ні під шара­ми оса­до­вих порід. Така модель добре поясню­ва­ла чудо­ву збе­ре­же­ність кісток і дов­гий час вва­жа­ла­ся най­більш імо­вір­ною. Проте нове дослі­дже­н­ня пока­за­ло, що істо­рія була зна­чно скла­дні­шою. Виявилося, що після смер­ті тіла дино­зав­рів зали­ша­ли­ся на поверх­ні досить довго, щоб їх засе­ли­ли спе­ці­а­лі­зо­ва­ні комахи-падальники.

Результати робо­ти, опу­блі­ко­ва­ної в жур­на­лі Earth-Science Reviews, не лише змі­ню­ють уяв­ле­н­ня про фор­му­ва­н­ня одно­го з най­ва­жли­ві­ших палеон­то­ло­гі­чних місце­зна­хо­джень Європи, а й демон­стру­ють, наскіль­ки бага­то про мину­ле можуть роз­по­ві­сти навіть кри­хі­тні отво­ри в кістках.

Несподівані сліди на кістках динозаврів

Дослідники звер­ну­ли увагу на числен­ні дрі­бні отво­ри та ходи в кіс­тках тита­но­зав­рів. Такі пошко­дже­н­ня не були наслід­ком руй­ну­ва­н­ня порід або дії води. Їхня форма вияви­ла­ся типо­вою для так зва­ної біо­е­ро­зії — про­це­су, коли твер­ді тка­ни­ни посту­по­во руй­ну­ють живі організми.

Подібні сліди добре відо­мі суча­сним енто­мо­ло­гам. Їх зали­ша­ють личин­ки жуків, які жив­ля­ться зали­шка­ми мер­твих тва­рин. Саме вони посту­по­во про­гри­за­ють ходи в кіс­тках, коли м’які тка­ни­ни вже почи­на­ють розкладатися.

Для палеон­то­ло­гів це стало важли­вою під­каз­кою. Якщо кома­хи всти­гли засе­ли­ти туші дино­зав­рів, зна­чить остан­ки не були похо­ва­ні одра­зу після загибелі.

Як сучасні жуки допомогли зрозуміти минуле

Щоб пере­ві­ри­ти свою гіпо­те­зу, вчені про­ве­ли серію екс­пе­ри­мен­тів із суча­сним жуком Dermestes frischii. Представники цього роду спе­ці­а­лі­зу­ю­ться на жив­лен­ні висо­хли­ми зали­шка­ми тка­нин і кісток та зали­ша­ють хара­ктер­ні ходи, дуже схожі на ті, що вияви­ли у вико­пних рештках.

Лабораторні спо­сте­ре­же­н­ня пока­за­ли, що для утво­ре­н­ня поді­бних пошко­джень личин­кам потрі­бно щонай­мен­ше близь­ко 240 годин. У при­ро­дних умо­вах цей про­цес зазви­чай три­ває ще довше, оскіль­ки роз­ви­ток комах зале­жить від тем­пе­ра­ту­ри, воло­го­сті та інших факторів.

Отже, туші дино­зав­рів не могли бути заси­па­ні оса­да­ми про­тя­гом кіль­кох годин або навіть кіль­кох днів. Вони зали­ша­ли­ся від­кри­ти­ми щонай­мен­ше бага­то днів, а най­імо­вір­ні­ше — кіль­ка тижнів.

Чому це відкриття змінює уявлення про давню екосистему

Якщо тіла вели­ких дино­зав­рів три­ва­лий час лежа­ли про­сто неба, вони ста­ва­ли цен­тром цілої еко­си­сте­ми. Навколо них кон­цен­тру­ва­ли­ся падаль­ни­ки, кома­хи, мікро­ор­га­ні­зми та інші орга­ні­зми, які брали участь у про­це­сі розкладання.

Подібні еко­ло­гі­чні лан­цю­ги існу­ють і сьо­го­дні. Велика туша тва­ри­ни зда­тна під­три­му­ва­ти життя деся­тків видів, кожен із яких займає вла­сну еко­ло­гі­чну нішу. Нові дані свід­чать, що при­бли­зно так само від­бу­ва­ло­ся і напри­кін­ці крей­до­во­го пері­о­ду, близь­ко 70 міль­йо­нів років тому.

Таким чином, місце заги­бе­лі тита­но­зав­рів було не про­сто місцем нако­пи­че­н­ня кісток, а своє­рі­дним осе­ред­ком життя для числен­них організмів.

Чому маленькі отвори мають велике значення

На пер­ший погляд може зда­ти­ся, що кіль­ка дрі­бних ходів у кіс­тках не зда­тні сут­тє­во впли­ну­ти на палеон­то­ло­гію. Насправді саме такі дета­лі дозво­ля­ють рекон­стру­ю­ва­ти події, які від­бу­ва­ли­ся деся­тки міль­йо­нів років тому.

Сліди діяль­но­сті комах допо­ма­га­ють визна­чи­ти, скіль­ки часу остан­ки пере­бу­ва­ли на поверх­ні, за яких умов від­бу­ва­ло­ся роз­кла­да­н­ня, як пра­цю­ва­ли давні еко­си­сте­ми та яким був клі­мат у регіоні.

Автори дослі­дже­н­ня також про­ана­лі­зу­ва­ли понад 140 нау­ко­вих праць, при­свя­че­них біо­е­ро­зії кісток, що охо­плю­ють пері­од від сере­дньо­го трі­а­су до голо­це­ну. Це дозво­ли­ло порів­ня­ти зна­хід­ки з ана­ло­гі­чни­ми випад­ка­ми по всьо­му світу та під­твер­ди­ти, що Ло-Уеко є одним із най­ва­жли­ві­ших місць для вивче­н­ня цих процесів.

Чому це важливо для палеонтології

Сучасна палеон­то­ло­гія деда­лі часті­ше вивчає не лише самих дино­зав­рів, а й усе, що від­бу­ва­ло­ся після їхньої смер­ті. Такі дослі­дже­н­ня допо­ма­га­ють зро­зу­мі­ти про­це­си скам’яніння, осо­бли­во­сті ста­ро­дав­ніх еко­си­стем і вза­є­мо­дію між різни­ми гру­па­ми організмів.

Нові резуль­та­ти пока­зу­ють, що навіть незна­чні сліди на кіс­тках можуть пов­ні­стю змі­ни­ти істо­рію фор­му­ва­н­ня вели­ко­го палеон­то­ло­гі­чно­го родо­ви­ща. Завдяки цьому вчені змо­жуть точні­ше рекон­стру­ю­ва­ти події, які від­бу­ва­ли­ся напри­кін­ці епохи динозаврів.

Відкриття в іспан­сько­му Ло-Уеко демон­струє, що істо­рію дино­зав­рів інко­ли допо­ма­га­ють роз­по­ві­сти зов­сім не їхні кіс­тки, а кри­хі­тні сліди, зали­ше­ні кома­ха­ми. Саме вони дове­ли, що туші тита­но­зав­рів не були мит­тє­во похо­ва­ні, а про­тя­гом пев­но­го часу зали­ша­ли­ся на поверх­ні, став­ши части­ною скла­дної дав­ньої еко­си­сте­ми. Для науки це озна­чає, що навіть най­мен­ші дета­лі можуть кар­ди­наль­но змі­ни­ти наше уяв­ле­н­ня про світ, який існу­вав 70 міль­йо­нів років тому.