Що відчуває людина на «даху світу»: чому на Евересті настільки важко дихати

Гора Еверест — не лише най­ви­ща точка на пла­не­ті, а й справ­жнє випро­бу­ва­н­ня для люд­сько­го орга­ні­зму. Підйом на її вер­ши­ну — це не про­сто фізи­чна витри­ва­лість, а бороть­ба з екс­тре­маль­ни­ми умо­ва­ми. Однією з голов­них про­блем є кри­ти­чно низь­кий атмо­сфер­ний тиск, який ство­рює сер­йо­зну загро­зу для життя. Чому на висо­ті майже 9 тисяч метрів так скла­дно диха­ти, і як тіло люди­ни нама­га­є­ться ада­пту­ва­ти­ся — роз­би­ра­є­мо­ся далі.

Атмосферний тиск на вершині Евересту

На рівні моря атмо­сфер­ний тиск ста­но­вить при­бли­зно 1013 мілі­бар. Проте на висо­ті 8848 метрів, де роз­та­шо­ва­на вер­ши­на Евересту, цей пока­зник падає до 250 – 300 мілі­бар — тобто у 3 – 4 рази ниж­чий. Причина про­ста: чим вище точка над рів­нем моря, тим менше пові­тря­но­го стов­па зна­хо­ди­ться над нею, а отже — тим ниж­чий тиск.

Найбільше атмо­сфер­ної маси зосе­ре­дже­но в нижніх шарах атмо­сфе­ри — на висо­ті до 5 км. Тому на вели­ких висо­тах пові­тря роз­рі­дже­не, а кожен вдих містить наба­га­то менше кисню. Людина в букваль­но­му сенсі зади­ха­є­ться, навіть якщо пові­тря нав­ко­ло є.

Як організм реагує на висоту

Коли тіло потра­пляє в умови низь­ко­го тиску, почи­нає діяти меха­нізм ком­пен­са­ції: диха­н­ня при­ско­рю­є­ться, серце б’ється швид­ше, але це не зав­жди допо­ма­гає. Брак кисню при­зво­дить до роз­ви­тку висо­тної (гір­ської) хво­ро­би, сим­пто­ми якої включають:

• голов­ний біль
• запа­мо­ро­че­н­ня
• нудо­ту
• втому
• зади­шку
• тахі­кар­дію (при­ско­ре­не серцебиття)

На вели­кій висо­ті також можли­вий набряк легень або мозку — ці стани над­зви­чай­но небез­пе­чні та можуть при­зве­сти до смерті.

Що таке «зона смерті» на Евересті

Висоти понад 8000 метрів нази­ва­ють «зоною смер­ті» — це най­не­без­пе­чні­ший етап під­йо­му. Умови тут настіль­ки суво­рі, що орга­нізм не зда­тний вижи­ти довго навіть за умови пов­но­го спо­кою. Людина букваль­но втра­чає сили з кожною хвилиною.

У «зоні смер­ті» кіль­кість кисню ста­но­вить лише тре­ти­ну від зви­чай­но­го рівня. Через це аль­пі­ні­сти зазви­чай вико­ри­сто­ву­ють кисне­ві бало­ни, щоб уни­кну­ти непри­том­но­сті, зупин­ки серця або інших фаталь­них ускла­днень. Навіть най­до­свід­че­ні­ші під­ко­рю­ва­чі Евересту не можуть зали­ша­ти­ся тут надто довго — часу обмаль.

Хто вже підкорив Еверест попри небезпеку

Попри ризи­ки, люди знову і знову кида­ють виклик горі. Еверест стає аре­ною дося­гнень для смі­лив­ців усьо­го світу:

• Наймолодший поко­ри­тель — 13-річний аме­ри­ка­нець Джордан Ромеро (2010 рік)
• Наймолодша дів­чи­на — Пурна Малават з Індії, яка була на місяць молод­шою (2014 рік)
• Найстарший аль­пі­ніст — 80-річний Юїчіро Міура з Японії (2013 рік)
• Рекордсмен за кіль­кі­стю схо­джень — непа­лець Камі Ріта (40 під­йо­мів до 2025 року)
• Унікальне дося­гне­н­ня — Чхурім з Непалу під­ко­ри­ла вер­ши­ну двічі за один тиждень у трав­ні 2012

Ці рекор­ди нади­ха­ють, але кожен з них — це також свід­че­н­ня надлюд­ських зусиль, ризи­ку і бороть­би з природою.

Чому важливо розуміти вплив висоти

Дослідження реа­кцій люд­сько­го тіла на екс­тре­маль­ні висо­ти важли­ві не лише для аль­пі­ні­стів. Це допо­ма­гає роз­ро­бля­ти нові мето­ди реа­бі­лі­та­ції, меди­чні про­то­ко­ли для паці­єн­тів з гіпо­ксі­єю, а також готує нас до можли­вих космі­чних місій, де умови поді­бні — низь­кий тиск і дефі­цит кисню.

Висота Евересту — це при­ро­дний лабо­ра­тор­ний полі­гон, де вивча­ють межі люд­ських можливостей.

Підйом на Еверест — це не лише геро­їзм, а й нау­ко­во-меди­чне випро­бу­ва­н­ня. Розуміння того, як пра­цює наш орга­нізм у таких екс­тре­маль­них умо­вах, дозво­ляє не лише збе­рег­ти життя під час схо­джень, а й робить вне­сок у меди­чну науку. І хоча вер­ши­на світу при­ва­блює тися­чі, дале­ко не кожен може витри­ма­ти її суво­рий подих.