Чому виникає образа на матір і як розібратися зі своїми почуттями

Стосунки з матір’ю — одна з най­ва­жли­ві­ших частин життя люди­ни. Саме через ці від­но­си­ни дити­на впер­ше зна­йо­ми­ться зі сві­том, вчи­ться дові­ря­ти іншим і фор­мує уяв­ле­н­ня про себе. Тому навіть у доро­сло­му віці пере­жи­ва­н­ня, пов’язані з мамою, можуть силь­но впли­ва­ти на само­оцін­ку, емо­ції та сто­сун­ки з людьми.

Психологи давно дослі­джу­ють цю тему. Від кла­си­чних тео­рій, таких як ідеї Зигмунда Фрейда, до суча­сної тео­рії прив’язаності, яка пояснює, що якість зв’язку з батька­ми в дитин­стві впли­ває на те, як ми буду­є­мо сто­сун­ки у доро­сло­му житті.

При цьому в суспіль­стві часто існує іде­а­лі­зо­ва­ний образ мате­рі: вва­жа­є­ться, що вона зав­жди знає, як пра­виль­но, бажає дити­ні тіль­ки добра і на неї не можна зли­ти­ся. Але насправ­ді мама — зви­чай­на люди­на, яка може поми­ля­ти­ся, діяти непра­виль­но або навіть зав­да­ва­ти болю. Усвідомлення цього інко­ли і стає при­чи­ною образи.

Звідки береться образа на матір

Образа — це почу­т­тя неспра­ве­дли­во­сті, що вини­кає тоді, коли наші очі­ку­ва­н­ня не збі­га­ю­ться з реаль­ні­стю. Людина може від­чу­ва­ти гір­ко­ту, злість або роз­ча­ру­ва­н­ня через пове­дін­ку іншого.

У дитин­стві такі пере­жи­ва­н­ня часто пов’язані з важли­ви­ми для дити­ни ситуаціями.

Найпоширеніші при­чи­ни обра­зи на матір:

1. Непослідовна пове­дін­ка. Сьогодні мама ласка­ва й побла­жли­ва, а зав­тра суво­ра й від­сто­ро­не­на. Для дити­ни це ство­рює від­чу­т­тя неста­біль­но­сті й недовіри.
2. Порушені обі­цян­ки. Якщо доро­слі регу­ляр­но обі­ця­ють щось і не вико­ну­ють цього, дити­на від­чу­ває роз­ча­ру­ва­н­ня та несправедливість.
3. Брак уваги. Коли мама не ціка­ви­ться жит­тям дити­ни, її захо­пле­н­ня­ми або успі­ха­ми, вини­кає від­чу­т­тя непотрібності.
4. Нав’язані очі­ку­ва­н­ня. Батьки можуть пере­но­си­ти на дітей свої нере­а­лі­зо­ва­ні мрії — оби­ра­ти за них про­фе­сію, хобі чи спо­сіб життя.
5. Надмірний кон­троль. Постійний нагляд за кожним кро­ком не дозво­ляє дити­ні від­чу­ти самостійність.
6. Відсутність захи­сту. Якщо дити­на сти­ка­є­ться з неспра­ве­дли­ві­стю, але мама не під­три­мує її, це може спри­йма­ти­ся як байдужість.
7. Знецінення почут­тів. Фрази на кшталт «не пере­біль­шуй», «нічо­го стра­шно­го» або «ти вига­ду­єш» зму­шу­ють дити­ну від­чу­ва­ти, що її емо­ції не важливі.

Як образа на матір проявляється у дорослому житті

Нерозв’язані дитя­чі пере­жи­ва­н­ня можуть впли­ва­ти на бага­то сфер життя.

Найчастіше це про­яв­ля­є­ться так:

1. Труднощі у сто­сун­ках. Людині може бути скла­дно дові­ря­ти, буду­ва­ти близь­кі зв’язки або вона постій­но шукає під­твер­дже­н­ня любові.
2. Проблеми із само­оцін­кою. Вона може бути як дуже низь­кою, так і надмір­но зави­ще­ною — як форма протесту.
3. Постійне від­чу­т­тя неспра­ве­дли­во­сті. Людина несві­до­мо очі­кує від інших того, чого не отри­ма­ла від матері.

Як пропрацювати образу на матір

Повністю позбу­ти­ся цих почут­тів інко­ли скла­дно, але з ними можна навчи­ти­ся працювати.

Психологи радять поча­ти з кіль­кох важли­вих кроків.

Визнати свої почуття

Перший крок — чесно ска­за­ти собі, що обра­за існує. Заперечення лише погли­блює вну­трі­шній конфлікт.

Корисно поста­ви­ти собі кіль­ка запитань:

• що саме викли­кає образу;
• які ситу­а­ції з дитин­ства зали­ши­ли най­силь­ні­ший слід;
• як ці пере­жи­ва­н­ня впли­ва­ють на життя зараз.

Спробувати поговорити

Якщо є можли­вість, від­вер­та роз­мо­ва з мамою може допо­мог­ти зро­зу­мі­ти її моти­ви та жит­тє­ві обста­ви­ни. Це не озна­чає, що потрі­бно виправ­до­ву­ва­ти її вчин­ки, але іноді кон­текст допо­ма­гає поди­ви­ти­ся на ситу­а­цію інакше.

Водночас варто бути гото­вим до того, що мама може не визна­ти свої помилки.

Встановити особисті межі

У дитин­стві люди­на не могла оби­ра­ти фор­мат спіл­ку­ва­н­ня з батька­ми. У доро­сло­му житті це змінюється.

Іноді для збе­ре­же­н­ня пси­хо­ло­гі­чно­го здоров’я важливо:

• гово­ри­ти «ні»;
• змен­ши­ти часто­ту контактів;
• або навіть пов­ні­стю при­пи­ни­ти спілкування.

Вирішити, чи хочете ви прощати

Прощення не є обов’язковим. Кожна люди­на має право само­стій­но вирі­ши­ти, що допо­мо­же їй руха­ти­ся далі: про­ба­чи­ти, від­пу­сти­ти або про­сто прийня­ти минуле.

Зосередитися на своєму житті

Найважливіше — не дозво­ли­ти ста­рим обра­зам керу­ва­ти теперішнім.

Психологи радять поста­ви­ти собі запитання:

• якою люди­ною я хочу бути;
• яким я бачу своє життя;
• що я можу змі­ни­ти вже зараз.

Іноді для цього потрі­бна під­трим­ка пси­хо­ло­га, який допо­мо­же без­пе­чно про­жи­ти скла­дні емоції.

Що варто пам’ятати

Образа на матір — поши­ре­не і при­ро­дне почу­т­тя. Воно не робить люди­ну пога­ною чи нев­дя­чною. Головне — не зали­ша­ти ці пере­жи­ва­н­ня без уваги.

Робота з емо­ці­я­ми допо­ма­гає не лише зро­зу­мі­ти мину­ле, а й побу­ду­ва­ти більш здо­ро­ві сто­сун­ки з собою та інши­ми людьми.