Чорне море завжди було оповите загадками. Хоча воно здається теплим, лагідним і сприятливим для відпочинку, під його поверхнею ховаються вкрай незвичні умови, несумісні з життям у звичному для нас розумінні. Особливо це стосується глибин понад 200 метрів, де починається так звана мертва зона, насичена отруйним сірководнем.
Умови життя у Чорному морі: чому там так мало живих організмів
Чорне море має унікальну будову: його товща води поділяється на два шари. Верхній — багатий на кисень і підтримує життя. Нижній — мертвий, оскільки в ньому повністю відсутній кисень. Між ними — шар, де кисень і сірководень зустрічаються і вступають у хімічну реакцію. Саме там і можна знайти рідкісні організми, які змогли адаптуватися до екстремальних умов.
Нижче 200 метрів, а в деяких регіонах навіть зі 100-150 метрів, починається зона анаеробного розкладу. Це означає, що у воді панує сірководень — токсична речовина, яка вбиває більшість форм життя, що потребують кисню.
Хто виживає у сірководневому пеклі?
Попри назву “мертва зона”, повністю мертвою її назвати не можна. У перехідному шарі між кисневою і сірководневою зонами живуть мікроорганізми:
Бактерії, що окислюють сірководень
- використовують сірководень як джерело енергії
- виділяють сірку як побічний продукт
- здатні утворювати біоплівки
Археобактерії
- окислюють метан
- існують у майже повній темряві
- часто виживають за рахунок хемосинтезу
Сапротрофні бактерії
- живляться мертвими залишками органіки
- виділяють сірководень у процесі життєдіяльності
Ці мікроорганізми — справжні чемпіони виживання. Вони не просто пристосувалися до умов, які вбивають риб, дельфінів і іншу фауну, — вони процвітають у них.
Історія чорноморської безодні
Понад 7500 років тому через Босфор у Чорне море хлинули солоні води Середземного моря. Цей процес назавжди змінив його екологічну структуру. Колись Чорне море було прісноводним озером із багатою флорою і фауною. Але солоні води, що затопили котловину, змінили склад води та утворили багатошарову структуру з верхнім кисневим і нижнім сірководневим шарами.
Багато живих істот, що населяли ці території до катастрофи, загинули або опинилися на дні моря у вигляді ілу. Саме в цих шарах і починається найбільше наукове зацікавлення: там залишки стародавньої органіки зберігаються в майже незмінному стані завдяки відсутності кисню.
Які наслідки має сірководнева зона для моря?
Іноді сірководень проривається до поверхні. Це спричиняє масові замори — риба спливає догори черевом, не маючи змоги дихати. Такі явища вже неодноразово спостерігалися у різних частинах Чорного моря. Проте завдяки унікальним властивостям водних мас більшість морських мешканців тримається на безпечній глибині.
Наслідки прориву сірководню:
- масова загибель риби
- тимчасове зниження біорізноманіття
- підвищення токсичності води
Як вчені досліджують глибини Чорного моря
Дослідження таких глибин — непросте завдання. Вчені використовують батискафи, глибоководні зонди й дистанційно керовані апарати для збору зразків. Зокрема, виявлення бактерій-сапротрофів та археобактерій стало можливим завдяки розвитку генетичних методів аналізу.
Науковці з усього світу зосереджуються на вивченні саме цієї унікальної екосистеми. Адже знання про життя без кисню може дати підказки про умови, за яких зародилося життя на Землі — або навіть існує десь поза нею.
Методи вивчення мертвих зон:
- занурення роботів із камерами
- хімічний аналіз проб води
- ДНК-секвенування бактерій
Чорне море — це не лише курорт і місце для відпочинку. Під його поверхнею ховається справжній науковий скарб. Хоча на глибинах понад 200 метрів життя, як ми його знаємо, припиняється, там все ж існують особливі форми мікроскопічного життя. Вони дають змогу по-новому подивитися на витоки біосфери, адаптацію до екстремальних умов і потенціал для життя в інших світах. Чорне море — не просто водойма, це вікно в минуле планети.
Знайшли помилку? Виділіть текст та натисніть комбінацію Ctrl+Enter або Control+Option+Enter.
