Наука про харчування: чому дослідження суперечать одне одному і як зрозуміти, кому вірити

Сьогодні нам постій­но кажуть різне. Червоне м’ясо небез­пе­чне. Ні, воно кори­сне. Молоко шко­дить доро­слим. Або нав­па­ки — захи­щає кіс­тки. Обезжирені про­ду­кти — пана­цея. Чи пастка.

Складається вра­же­н­ня, що наука про хар­чу­ва­н­ня постій­но змі­нює пози­цію. Але про­бле­ма не в тому, що вчені «не зна­ють», а в тому, що дослі­джу­ва­ти хар­чу­ва­н­ня над­зви­чай­но складно.

Колись усе було простіше

У XVIII – XIX сто­лі­т­тях ліка­рі мали спра­ву з дефі­ци­та­ми. Цинга вини­ка­ла через неста­чу віта­мі­ну C, пела­гра — через неста­чу ніа­ци­ну, зоб — через дефі­цит йоду. Знайти при­чи­ну озна­ча­ло зна­йти кон­кре­тну від­су­тню речовину.

Сучасні про­бле­ми інші. Ожиріння, діа­бет 2 типу, сер­це­во-судин­ні захво­рю­ва­н­ня, рак — це наслі­док бага­то­рі­чно­го впли­ву бага­тьох факто­рів одно­ча­сно. Харчування тут пере­плі­та­є­ться з гене­ти­кою, фізи­чною актив­ні­стю, сном, стре­сом і соці­аль­ним середовищем.

Ізольовано вивчи­ти один про­дукт майже неможливо.

Чому “золотий стандарт” не працює

У меди­ци­ні най­на­дій­ні­ши­ми вва­жа­ю­ться ран­до­мі­зо­ва­ні кон­тро­льо­ва­ні дослі­дже­н­ня. Людей випад­ко­во ділять на групи, одні отри­му­ють ліку­ва­н­ня, інші — пла­це­бо. Так можна точно визна­чи­ти при­чи­ну й наслідок.

Але з їжею це пра­кти­чно нере­аль­но. Неможливо зму­си­ти тися­чі людей деся­ти­лі­т­тя­ми суво­ро дотри­му­ва­ти­ся одні­єї дієти. Люди змі­ню­ють зви­чки, пору­шу­ють реко­мен­да­ції, забу­ва­ють, що їли.

Навіть мас­шта­бні бага­то­рі­чні дослі­дже­н­ня часто сти­ка­ю­ться з тим, що уча­сни­ки зре­штою хар­чу­ю­ться при­бли­зно одна­ко­во. У резуль­та­ті гіпо­те­зи не пере­ві­ря­ю­ться так чисто, як хоті­ло­ся б.

Проблема спостережних досліджень

Тому наука про хар­чу­ва­н­ня часто спи­ра­є­ться на обсер­ва­цій­ні дослі­дже­н­ня — коли вчені про­сто спо­сте­рі­га­ють за вели­ки­ми гру­па­ми людей роками.

Наприклад, порів­ню­ють тих, хто їсть бага­то чер­во­но­го м’яса, із тими, хто надає пере­ва­гу рибі. Але тут вини­кає голов­на скла­дність: ці групи від­рі­зня­ю­ться не лише раціо­ном. Вони можуть мати різний рівень дохо­ду, осві­ти, фізи­чної актив­но­сті, часті­ше або рідше курити.

Навіть якщо ста­ти­сти­ка вра­хо­вує части­ну цих факто­рів, пов­ні­стю усу­ну­ти всі змін­ні неможливо.

Люди не пам’ятають, що їли

Більшість дослі­джень ґрун­ту­є­ться на опи­ту­ва­н­нях. Людей про­сять зга­да­ти, що вони їли за день, тиждень або навіть рік.

Проблема оче­ви­дна: пам’ять нето­чна. До того ж люди часто несві­до­мо зани­жу­ють спо­жи­ва­н­ня кало­рій або «забу­ва­ють» про пере­ку­си. Через це дані можуть сут­тє­во спотворюватися.

Ми всі різні — і реакція на їжу теж

Сучасні дослі­дже­н­ня пока­зу­ють, що одна й та сама їжа може по-різно­му впли­ва­ти на різних людей. Рівень глю­ко­зи в крові після одна­ко­во­го при­йо­му їжі в різних людей може сут­тє­во відрізнятися.

Впливають гени, мікро­біом кишків­ни­ка, гор­мо­наль­ний фон, навіть режим сну. Тому уні­вер­саль­ні реко­мен­да­ції пра­цю­ють не для всіх однаково.

Ще один фактор — гроші

Харчова інду­стрія актив­но фінан­сує дослі­дже­н­ня. І хоча це не озна­чає авто­ма­ти­чної фаль­си­фі­ка­ції резуль­та­тів, кон­флікт інте­ре­сів може впли­ва­ти на фор­му­лю­ва­н­ня виснов­ків або інтер­пре­та­цію даних.

Незалежні дослі­дже­н­ня часті­ше зна­хо­дять зв’язок між солод­ки­ми напо­я­ми та мета­бо­лі­чни­ми пору­ше­н­ня­ми, ніж ті, що фінан­су­ю­ться виробниками.

Чи можна тоді довіряти науці про харчування?

Попри всі тру­дно­щі, наука не без­си­ла. Завдяки бага­то­рі­чним дослі­дже­н­ням ми зна­є­мо, що:

1. Трансжири шко­дять серцю.
2. Надлишок цукру пов’язаний із під­ви­ще­ним ризи­ком ожи­рі­н­ня та діабету.

І що раціон із вели­кою кіль­кі­стю ово­чів, фру­ктів, ціль­но­зер­но­вих про­ду­ктів, бобо­вих, горі­хів і море­про­ду­ктів ста­біль­но асо­ці­ю­є­ться з кра­щи­ми пока­зни­ка­ми здоров’я.

Головне пра­ви­ло — диви­ти­ся не на окре­ме гучне дослі­дже­н­ня, а на суку­пність даних. Якщо різні типи дослі­джень при­хо­дять до схо­жих виснов­ків, дові­ра до них зростає.

Як читати новини про їжу без паніки

Не існує «супер­про­ду­кту», який вря­тує або зни­щить здоров’я. І майже ніко­ли мова не йде про один інгре­ді­єнт — важли­вий загаль­ний стиль хар­чу­ва­н­ня. Якщо чер­го­ва ста­т­тя обі­цяє, що кон­кре­тний про­дукт “викли­кає рак” або “пов­ні­стю лікує”, варто поста­ви­ти­ся до цього ске­пти­чно. Наука про хар­чу­ва­н­ня рідко дає кате­го­ри­чні відповіді.

Баланс, різно­ма­ні­тність і помір­ність — ось що най­ча­сті­ше під­твер­джу­є­ться вели­ки­ми огля­да­ми даних.