Наймоторошніші поховання світу: що таке осуарії і навіщо в них зберігали кістки предків

Осуарій (від лат. «ossuarium» — місце для збе­рі­га­н­ня кісток) — це спе­ці­аль­на спо­ру­да, урна, ящик або навіть під­зем­не при­мі­ще­н­ня, у якому скла­да­ли ске­ле­то­ва­ні остан­ки помер­лих. Найчастіше осу­а­рії були части­ною релі­гій­них або риту­аль­них спо­руд і мали сакраль­не зна­че­н­ня для куль­тур, що їх створювали.

Стародавнє походження: від неоліту до мегалітів

Традиція збе­рі­га­ти кіс­тки вини­кла ще в епоху нео­лі­ту. Одні з най­дав­ні­ших осу­а­рі­їв зна­йде­но у Франції в пече­рах Беррі-о-Бак (6500 – 6000 рр. до н. е.), а також у гре­цькій пече­рі Алепотріпа (5000 – 3000 рр. до н. е.), де вияви­ли фра­гмен­ти понад 20 осіб. Усі ці похо­ва­н­ня мали озна­ки скла­дно­го куль­ту предків.

Ще один диво­ви­жний об’єкт — Яригольський ком­плекс осу­а­рі­їв біля озера Туркана в Східній Африці. Це кур­га­ни зі спе­ці­аль­ни­ми кім­на­та­ми для остан­ків, де старі похо­ва­н­ня змі­шу­ва­ли­ся з нови­ми. А на Мальті, побли­зу хра­мів Таршин, архе­о­ло­ги вияви­ли під­зем­ний осу­а­рій Хал-Сафлієні — справ­жній нео­лі­ти­чний некрополь.

Осуарії у Стародавньому Єгипті та Ізраїлі

До вина­хо­ду мумі­фі­ка­ції єги­птя­ни також збе­рі­га­ли ске­ле­то­ва­ні тіла. У 1914 році в Гізі зна­йшли сар­ко­фаг із остан­ка­ми Іду II, які були спе­ці­аль­но обро­бле­ні: кіс­тки про­су­шу­ва­ли, обку­рю­ва­ли смо­ла­ми та вкла­да­ли в сар­ко­фаг. Це один із пер­ших відо­мих випад­ків бальзамування.

В Іудеї в пері­од Другого Храму через неста­чу місця в гро­бни­цях вини­кла тра­ди­ція вто­рин­но­го похо­ва­н­ня: після пер­вин­но­го роз­кла­да­н­ня тіла кіс­тки скла­да­ли в осу­а­рії з вапня­ку. Ці ящики при­кра­ша­ли орна­мен­та­ми, напи­са­ми, сим­во­ла­ми (мено­ра) та навіть збе­рі­га­ли в них кіль­кох людей одно­ча­сно. В одно­му з таких осу­а­рі­їв архе­о­ло­ги зна­йшли зали­шки люди­ни, роз­п’я­тої на хре­сті — під­твер­дже­н­ня біблій­но­го опису.

Осуарії тольтеків, майя і народів Австралії

Серед циві­лі­за­цій Месоамерики осу­а­рії вияви­ли у Чичен-Іці в так зва­ній «Могилі Верховного жреця». Це піра­мі­да над гли­бо­кою кар­сто­вою пече­рою з остан­ка­ми вель­мож майя. Також серед суча­сних майя в сели­щі Помуч існує свято Ханаль Пишан — «поми­на­н­ня мер­твих», під час якого очи­ща­ють кіс­тки в дерев’яних осуаріях.

В Австралії тоте­мі­чна релі­гія пле­мен спри­чи­ни­ла ціка­ві риту­а­ли: тіла вої­нів зали­ша­ли на пла­тфор­мах, після чого кіс­тки зби­ра­ли та скла­да­ли в осу­а­рії під ске­ля­ми. А на Тасманії збе­рі­га­ли виклю­чно черепи.

Зороастризм і «башти мовчання»

Зороастрійці вва­жа­ють тіло після смер­ті нечи­стим, тому уни­ка­ють зви­чних похо­вань. Померлих вистав­ля­ють на дахму (башта мов­ча­н­ня), де їх поїда­ють птахи. Кістки після очи­ще­н­ня вітром і сон­цем зби­ра­ють і збе­рі­га­ють в осу­а­рі­ях (нау­сах). Через зни­кне­н­ня хижих пта­хів деякі дахми обла­дна­ли соня­чни­ми рефле­кто­ра­ми, а інші — при­пи­ни­ли використання.

Католицькі й православні традиції

У като­ли­цьких кра­ї­нах осу­а­рії ство­рю­ва­ли через неста­чу місця на кла­до­ви­щах. У Римі, Еворі (Португалія) та Седлеці (Чехія) ці костни­ці набу­ли мисте­цько­го вигля­ду — з кісток викла­да­ли хре­сти, вів­та­рі, люстри. Найбільший осу­а­рій — у ката­ком­бах Парижа, де збе­рі­га­є­ться понад 6 міль­йо­нів останків.

Православні осу­а­рії поши­ре­ні в мона­сти­рях Афона, Синая, Палестини. У гро­бни­цях мона­хів ретель­но скла­да­ли чере­пи й кіс­тки, іноді навіть ката­ло­гі­зу­ва­ли. Якщо тіло не роз­кла­да­ло­ся через три роки — це вва­жа­ло­ся озна­кою грі­шно­го життя. Інтер’єри костниць були пере­ва­жно аске­ти­чні, однак, як у Бачковському мона­сти­рі в Болгарії, могли бути роз­пи­са­ні фресками.

Археологічні скарби Хорезму та Согду

У Середній Азії тра­ди­ція осу­а­рі­їв вини­кла під впли­вом зоро­а­стри­зму. Найдавніші зраз­ки — з Хорезму. У Согді (нині Узбекистан) в ран­ньо­му сере­дньо­віч­чі виго­тов­ля­ли осу­а­рії з глини у вигля­ді скринь з орна­мен­та­ми. Деякі були ста­ту­ар­ни­ми: у формі людей або тва­рин. Наприклад, зна­йде­ні гли­ня­ні фігу­ри жінки в капта­ні й чоло­ві­ка в кріслі.

Чому кістки зберігали?

Ця тра­ди­ція мала кіль­ка причин:

1. Релігійна — віра у посмер­тне життя, культ предків.
2. Практична — еко­но­мія місця, осо­бли­во в горах чи пустелях.
3. Культурна — сим­во­лі­чне від­нов­ле­н­ня зв’язку з родом.

Список найвідоміших осуаріїв світу

• Катакомби Парижа (Франція)
• Каплиця кісток в Еворі (Португалія)
• Костниця в Седлеці (Чехія)
• Осуарій у Чичен-Іці (Мексика)
• Хал-Сафлієні на Мальті
• Башта мов­ча­н­ня в Чілпик (Узбекистан)
• Костниця в мона­сти­рі Святої Катерини (Синай)
• Осуарії Хорезму та Согду (Середня Азія)
• Осуарії часів Другого Храму (Ізраїль)

Осуарії — не про­сто склад кісток, а важли­ва части­на релі­гій­ної та куль­тур­ної істо­рії люд­ства. У них закла­де­но гли­бо­ку сим­во­лі­ку: пова­гу до пред­ків, віру в загро­бне життя та спро­бу збе­рег­ти зв’язок між поко­лі­н­ня­ми. Від нео­лі­ту до сьо­го­де­н­ня осу­а­рії зали­ша­ю­ться уні­каль­ни­ми пам’ятками духов­но­го і риту­аль­но­го світу людства.