Як відкрили пеніцилін: випадковість, що змінила медицину

Відкриття пені­ци­лі­ну — пер­шо­го ефе­ктив­но­го анти­біо­ти­ка — стало одним із най­ва­жли­ві­ших дося­гнень у меди­ци­ні XX сто­лі­т­тя. Воно не лише вря­ту­ва­ло міль­йо­ни жит­тів, а й запо­ча­тку­ва­ло нову еру бороть­би з бакте­рі­аль­ни­ми інфе­кці­я­ми. Історія цього від­кри­т­тя поєд­нує випад­ко­вість, нау­ко­ву ува­жність і бага­то­рі­чну працю кіль­кох дослідників.

Випадкове відкриття Александера Флемінга

У 1928 році шотланд­ський бакте­ріо­лог Александер Флемінг помі­тив незви­чай­не явище у своїй лабо­ра­то­рії. Повернувшись із від­пус­тки, він виявив, що одна з чашок із бакте­рі­я­ми була зара­же­на плі­сня­вою, і нав­ко­ло неї бакте­рії не росли.

Пліснява нале­жа­ла до роду Penicillium. Флемінг зро­зу­мів, що вона виді­ляє речо­ви­ну, яка при­гні­чує бакте­рії, і назвав її пені­ци­лі­ном. Це від­кри­т­тя стало можли­вим зав­дя­ки його спо­сте­ре­жли­во­сті — бага­то інших дослі­дни­ків могли про­сто вики­ну­ти зіпсо­ва­ні зразки.

Чому відкриття не одразу стало проривом

Попри потен­ці­ал пені­ци­лі­ну, Флемінг не зміг одра­зу пере­тво­ри­ти його на лікар­ський пре­па­рат. Речовина була неста­біль­ною, її скла­дно було очи­сти­ти та отри­ма­ти у доста­тній кількості.

Він опу­блі­ку­вав резуль­та­ти у 1929 році, але нау­ко­ва спіль­но­та тоді не нада­ла цьому вели­ко­го зна­че­н­ня. Пеніцилін зали­шав­ся лабо­ра­тор­ним фено­ме­ном без пра­кти­чно­го застосування.

Оксфордська група: від ідеї до ліків

Ситуація змі­ни­ла­ся напри­кін­ці 1930‑х років, коли дослі­дже­н­ням заці­ка­ви­ли­ся вчені з Оксфорда — Говард Флорі та Ернст Чейн.

Вони роз­ро­би­ли мето­ди виро­щу­ва­н­ня плі­сня­ви, виді­ле­н­ня та очи­ще­н­ня пені­ци­лі­ну. У 1940 році коман­да про­ве­ла успі­шні екс­пе­ри­мен­ти на мишах, зара­же­них бакте­рі­я­ми. Результати були настіль­ки вра­жа­ю­чи­ми, що їх назва­ли «майже дивом».

У 1941 році поча­ли­ся перші клі­ні­чні випро­бу­ва­н­ня на людях. Хоча спо­ча­тку пре­па­ра­ту не виста­ча­ло, ефе­ктив­ність ліку­ва­н­ня стала очевидною.

Масове виробництво під час війни

Під час Другої сві­то­вої війни потре­ба в анти­біо­ти­ках різко зро­сла. Виробництво пені­ци­лі­ну в Британії було ускла­дне­не через бом­бар­ду­ва­н­ня, тому його пере­не­сли до США.

До 1944 року пені­ци­лін поча­ли виро­бля­ти у про­ми­сло­вих мас­шта­бах. Його актив­но вико­ри­сто­ву­ва­ли для ліку­ва­н­ня пора­не­них сол­да­тів, що зна­чно зни­зи­ло смер­тність від інфекцій.

Внесок радянських учених

Паралельно дослі­дже­н­ня про­во­ди­ли­ся і в СРСР. Мікробіолог Зінаїда Єрмольєва разом із коле­га­ми змо­гла отри­ма­ти вла­сний варі­ант анти­біо­ти­ка з іншо­го виду плісняви.

У 1944 році в СРСР роз­по­ча­ло­ся про­ми­сло­ве виро­бни­цтво пені­ци­лі­ну, що дозво­ли­ло зна­чно змен­ши­ти смер­тність серед пора­не­них і ско­ро­ти­ти кіль­кість ампутацій.

Нобелівська премія і початок нової ери

У 1945 році Александер Флемінг, Говард Флорі та Ернст Чейн отри­ма­ли Нобелівську пре­мію з фізіо­ло­гії та меди­ци­ни за від­кри­т­тя пені­ци­лі­ну та його ліку­валь­ні властивості.

Це від­кри­т­тя стало поча­тком ери анти­біо­ти­ків — одно­го з клю­чо­вих дося­гнь суча­сної меди­ци­ни, без якого сьо­го­дні немо­жли­во уяви­ти ліку­ва­н­ня інфекцій.

Випадковість і наука

Історія пені­ци­лі­ну пока­зує, що вели­кі від­кри­т­тя часто вини­ка­ють на межі випад­ко­во­сті та під­го­тов­ле­но­сті. Важливо не лише поба­чи­ти незви­чай­не явище, а й пра­виль­но його інтерпретувати.

Саме поєд­на­н­ня ува­жно­сті Флемінга та систем­ної робо­ти інших уче­них зро­би­ло можли­вим ство­ре­н­ня пер­шо­го ефе­ктив­но­го антибіотика.