Чому терпіти — не завжди здорово: розбираємо тілесні «рефлекси»

Буває, стоїш собі в ліфті з коле­га­ми — і тут під­кра­да­є­ться чих або глу­хий гул у живо­ті. Стримав, зро­бив вигляд, що нічо­го не ста­ло­ся — герой, прав­да? Але у твого тіла на цю тему інша думка. Організм — не робот. Він видає свої сигна­ли, щоб вижи­ти, а не щоб нас зганьбити.

То що насправ­ді від­бу­ва­є­ться, коли ми «тер­пи­мо»? І чи справ­ді можна від цього зло­ви­ти інсульт, як ляка­ють бабу­сі у фейс­бу­ці? Розберімося, які реа­кції тіла краще не зупи­ня­ти, а з якими можна жити мирно, якщо дуже припече.

Не стримуй, якщо хочеш жити

Є речі, які стри­му­ва­ти — реаль­но небез­пе­чно. Навіть якщо хоче­ться зда­ва­ти­ся чем­ним або «вихо­ва­ним».

Чих

Здавалося б, невин­не «апчхи» — а іноді майже як міні-вибух. Якщо силь­но сти­ска­ти рот і ніс під час чха­н­ня, тиск у носо­гло­тці може різко зро­сти й викликати:

• роз­рив судин у носі або очах;
• про­рив бара­бан­ної пере­тин­ки (ага, є такі випадки!);
• навіть мікро­трі­щи­ни в чере­пі (рідко, але буває).

Чих — це спо­сіб орга­ні­зму вигна­ти щось зайве. Нехай робить свою справу.

Газовиділення

Сміх смі­хом, але це — нор­маль­ний фізіо­ло­гі­чний про­цес. Газ утво­рю­є­ться в кишків­ни­ку постій­но, і, якщо він не вихо­дить — почи­нає тисну­ти на стін­ки, викли­кає зду­т­тя, біль і навіть спа­зми. У най­гір­ших випад­ках — кишко­ва непро­хі­дність або інфе­кція через розрив.

Так що краще делі­ка­тно поки­ну­ти кім­на­ту, ніж ліку­ва­ти живіт.

Сечовипускання

Тут уза­га­лі без варі­ан­тів. Ходити по 5 годин — пря­мий шлях до:

• інфе­кцій сечо­ви­ві­дних шляхів;
• осла­бле­н­ня м’язів сечо­во­го міхура;
• нетри­ма­н­ня у майбутньому.

Тут пра­ви­ло про­сте: хочеш — йди.

Сльози

Це, зві­сно, не про фізи­ку, а про пси­хі­ку. Але все одно важли­во. Стримування сліз — це:

• під­ви­ще­ний рівень стресу;
• зро­ста­н­ня тривожності;
• наван­та­же­н­ня на сер­це­во-судин­ну систему.

Не каже­мо, що треба рида­ти над сері­а­лом на робо­ті, але часом краще попла­ка­ти — і йти далі.

Що можна й постримувати (але обережно)

Є реа­кції тіла, які не несуть пря­мої загро­зи, якщо їх при­галь­му­ва­ти. Але навіть тут важли­во знати міру.

Позіхання

Можна не позі­ха­ти на зустрі­чі — і нічо­го не буде. Але, якщо це повто­рю­є­ться, варто поду­ма­ти, чому: недо­сип, нудьга чи брак кисню?

Гикавка

Її зазви­чай стри­ма­ти й не вда­є­ться. Але затрим­ка диха­н­ня або ков­та­н­ня — допо­ма­га­ють. Гикавка — не загро­за, якщо три­ває кіль­ка хвилин.

Чхання «по другому колу»

Тобто коли ти вже чихнув, але почи­на­є­ться ще одна хвиля. Тут можна при­галь­му­ва­ти лег­ким нати­ском на пере­ніс­ся або змі­ни­ти поло­же­н­ня тіла — це зни­зить роз­дра­ту­ва­н­ня слизової.

Кашель

Його можна стри­ма­ти — але не тоді, коли орга­нізм щось актив­но вига­няє. Інакше слиз зали­ши­ться все­ре­ди­ні — і при­віт, бронхіт.

Тіло не проти правил етикету — воно проти насильства

Ніхто не каже, що треба чхати з роз­ма­хом на зібран­ні або рида­ти на касі в супер­мар­ке­ті. Але й стри­му­ва­ти усе за будь-яку ціну — небез­пе­чно. Організм — штука розум­на, він не про­сто так запу­скає ці реакції.

Головне — знати, коли й де це доре­чно, але не роби­ти з себе банку під тиском. Інакше вона таки може вибухнути.