Хто ж насправді винайшов порох? Історія вибухових відкриттів без міфів

Порох — це одна з найвідоміших речовин в історії людства. Його поява змінила хід воєн, винайшла нові технології і стала символом вибухового прогресу. Але хто ж винайшов порох? Китайці, араби чи, можливо, європейські монахи? Усе виявляється значно складнішим. Історія пороху — це не історія одного відкриття, а довгий шлях експериментів, знань і випадковостей.

Склад пороху: що робить його вибуховим?

Сучасний класичний “димний порох” складається з:

• 50% селітри (окислювач, який виділяє кисень при нагріванні)
• 30% деревного вугілля (горюча речовина)
• 20% сірки (вогненосний елемент)

Такий склад робить порох вибуховим, дозволяючи використовувати його як метальний заряд у вогнепальній зброї. Але чи одразу людство прийшло до цієї формули? Ні.

Китайці: піонери вогняних ідей

Китай часто згадується як батьківщина пороху. Але те, що винайшли китайці — це не порох у сучасному розумінні, а метод отримання селітри. Ще в V столітті в китайських трактатах згадується селітра як компонент для піротехнічних і запалювальних сумішей. Відомо, що китайці створювали ракети, феєрверки і навіть огнемети, іноді додаючи до сумішей мед і часник, вірячи, що це покращить їхні властивості.

Ці експерименти привели до створення складних запалювальних систем, серед яких — бамбукові труби, наповнені селітрою, паклею і подрібненим склом. Вибух цих труб був настільки сильним, що обпечені уламки могли вражати цілі на відстані до 15 метрів.

Араби, хрестоносці та нафтові коктейлі

Араби активно експериментували з загорянням і використовували селітру як прискорювач у вогняних сумішах. Через географічне положення їм було зручно закуповувати китайську селітру. Під час Хрестових походів араби й хрестоносці метали одне в одного горщики з нафтою, обгорнені просмоленими тканинами, посилюючи їхню ефективність додаванням селітри.

Якщо до суміші додати 20–30% селітри, горіння ставало настільки бурним, що речовина могла вириватися з труби у вигляді струменя — саме так діяв знаменитий “грецький вогонь”. Його секрет полягав у наявності селітри, а не в якомусь міфічному рецепті.

Європейські монахи та трактати про вибухи

Одним із найвідоміших європейських імен, пов’язаних із порохом, є Бертольд Шварц. Але він не винайшов порох — він лише описав його в одному з трактатів. У документі XIII століття він згадує склад, відомий уже в Англії на той час. Це свідчить про те, що знання про порох уже існували задовго до нього.

У середньовічній Європі монахи часто займалися алхімією, і створення вибухових сумішей могло бути частиною їхніх досліджень. Але знову ж — вони не відкривали нове, а збирали фрагменти знань, що вже існували в Азії та на Близькому Сході.

Справжній прорив: порох як метальний заряд

Що ж змінилося у XII столітті? Суміші з високим вмістом селітри почали використовувати як метальний заряд — тобто для запуску снарядів. Саме тоді з’являються перші повідомлення про використання гармат, розподілені по всій Євразії. Але лише з XIV століття починається масове розповсюдження вогнепальної зброї в Європі.

Причина? Селітру навчилися вирощувати штучно. До цього вона була дефіцитною і дорогою — її видобували лише в кількох місцях на планеті або купували у китайських торговців.

Еволюція пороху: від васильків до бурого вугілля

Порох — це не тільки класична формула. Через дефіцит сірки її часто замінювали іншими речовинами. У такому випадку порох не загорявся від іскри, і його потрібно було підпалювати сумішами з сіркою на спеціальній поличці.

Замість деревного вугілля також використовували інші матеріали: від бурого вугілля до рослин, таких як васильки. Але справжню ефективність демонстрували тільки перевірені комбінації.

Найцікавіші факти про порох

• Китайці першими створили феєрверки, а не гармати
• Араби використали селітру для посилення дії нафтових бомб
• Європейські монахи лише систематизували відомі знання
• Метальний порох з’являється тільки в XII столітті, а активно застосовується з XIV

Порох — не винахід однієї нації. Це результат тисячоліть експериментів, обміну знаннями, випадковостей та інновацій. Китайці відкрили селітру, араби зрозуміли її бойову силу, європейці навчилися масово застосовувати її у війнах. Ідея пороху — це не прорив, а повільна революція, що вибухнула в потрібний момент.