Чому навіть найпотужніші субмарини уникають цих місць в океані

Підводні човни — справжнє диво інженерної думки. Вони здатні місяцями залишатися під водою, слідкувати за ворогом, запускати ракети та вести таємну війну. Але навіть ці сталеві гіганти мають свої межі. Існують зони Світового океану, куди субмарини воліють не запливати. Чому так? Причини — від небезпечної географії до політичних обмежень. Розберімося детальніше.

Глибини, яких бояться навіть військові

Максимальна глибина занурення більшості сучасних субмарин становить усього 250–400 метрів. Навіть найдосконаліші моделі, як-от легендарний радянський «Комсомолець», здатні зануритися лише на 1 027 метрів. А середня глибина Світового океану — понад 3,7 км! У багатьох місцях дна глибини просто критичні для техніки. Метал не витримує тиску, а електроніка починає давати збої. Тож глибоководні райони — це табу для підводного флоту.

Данська протока — підводний водоспад

Цей регіон між Гренландією і Ісландією приховує унікальне явище — підводний водоспад. Потоки холодної арктичної води стикаються з теплими атлантичними, створюючи:

• Потужний вертикальний потік
• Різкі перепади температури й тиску
• Ризик втягування субмарини в глибини

За оцінками, об’єм води, що проходить через водоспад — 3,2 млн кубометрів щосекунди. Для субмарини це смертельне середовище.

Політика проти підводного флоту

Не всі обмеження мають технічний характер. Багато районів океану закриті для субмарин на основі міжнародних угод. Це передусім:

• Територіальні води інших держав
• Морські заповідники
• Зони з високою щільністю цивільного трафіку

У таких місцях виявлення чужого підводного човна може призвести до дипломатичного скандалу, або й гірше — до бойового зіткнення. Тож військові дотримуються обережності.

Протока Дрейка — океанічне пекло

Протока між Антарктидою і Південною Америкою — це справжнє випробування для будь-якого судна. Чому?

• Найпотужніша течія на планеті — Антарктична циркумполярна
• Висота хвиль може сягати 10 метрів
• Сильні гідроудари
• Постійно мінливі течії
• Дуже складний рельєф дна

Найстрашніше місце — мис Горн, де вітри розганяються до 200 км/год. Навіть сталевий корпус не завжди витримує таких умов.

Природна пастка — фіорди Норвегії

Норвезькі фіорди виглядають мальовничо, але для субмарин — це справжня пастка. Основні небезпеки:

1. Складна акустика: звукові хвилі відбиваються від стінок фіордів, створюючи хибні сигнали
2. Змішування солоної та прісної води: заважає роботі гідролокаторів
3. Інтенсивний цивільний рух: велика ймовірність зіткнення

У результаті навіть надсучасна субмарина ризикує «осліпнути» та втратити орієнтацію.

Точка Немо — пустеля океану

Це — океанічний полюс недосяжності. Найвіддаленіше місце від будь-якої суші на планеті. Тут немає кораблів, станцій, рибалок — нічого. Найближчі люди — це космонавти на МКС, що пролітає над цим місцем. Але чому субмарини його уникають?

1. Відсутність будь-якої інфраструктури
2. Неможливість отримати допомогу
3. Немає стратегічної цінності

Сюди навіть «скидають» космічні кораблі після завершення місії, адже шансів на шкоду — мінімум.

Навіть найсучасніші підводні човни не всесильні. Світовий океан сповнений пасток, які не піддаються людському контролю — від глибоких прірв до божевільних течій. Технічні обмеження, природні особливості та політичні ризики змушують навіть найсміливіших капітанів оминати певні зони. І це ще раз нагадує: океан залишається однією з найнебезпечніших та найменш вивчених частин нашої планети.