Кожен школяр знає: Еверест — найвища гора світу. Її висота сягає 8848 метрів над рівнем моря. Відомо, що ця гірська система виникла внаслідок зіткнення Індійської та Євразійської тектонічних плит. Але чому саме Еверест виділяється на тлі інших гімалайських гігантів, таких як Канченджанґа чи Лхоцзе? Відповідь — у стародавньому геологічному парадоксі, який дослідники лише нещодавно розгадали. І ключ до нього — у річці, яка змінила свою течію майже 90 тисяч років тому.
Невидимий двигун: що змушує гору зростати
Гірські системи ростуть дуже повільно. У випадку Евереста — на 0,53 міліметра на рік. Проте навіть така незначна швидкість за тисячі років дає вражаючий результат. Чому ж саме вершина Джомолунгми, попри близькість до інших гір, зростає швидше і має перевагу у висоті близько 250 метрів?
Вчені з Китайського університету наук про Землю та Університетського коледжу Лондона знайшли пояснення: окрім тектоніки, на процес вплинула річкова ерозія. І не звичайна — а пов’язана з рідкісним явищем під назвою “річкове піратство”.
Річка, що змінила все
Річка Арун — одна з найглибших і найпотужніших гірських рік планети. На відстані лише 35 км вона долає 7 км перепаду висот. Але її історія — ще цікавіша. Приблизно 89 тисяч років тому вона змінила напрямок, почавши перетягувати воду від іншої річки — Коші. Цей процес у геології має назву “річкове піратство”.
Арун замість того, щоб залишатися притокою, пробила собі шлях через головний гімалайський хребет. Вона буквально “вкрала” води у сусідньої річкової системи й стала самостійним гігантом. Збільшений об’єм води надав їй сили прорізати скелі, вимивати породи й створювати умови для вертикального руху земної кори.
Як ерозія допомагає підніматися горам
Коли річка виводить значну масу гірських порід із певної ділянки, земна кора в цьому місці стає легшою. Подібно до того, як корок виринає з води, така зона починає підніматися. Ерозія в районі Арун була настільки інтенсивною, що спричинила підняття земної кори, включаючи й зону, де розташований Еверест.
Автор дослідження, геолог Сюй Хань, зазначає, що ця нерівномірна ерозія могла додати Джомолунгмі від 15 до 50 метрів висоти. Тобто частина її унікального статусу — результат водної драми, що відбулась десятки тисяч років тому.
Чому інші гори не зазнали такого зростання
Інші гірські вершини Гімалаїв не зазнали подібної ерозії, адже їхні річки залишалися стабільними. Вони не захоплювали додаткові води, а отже, й не викликали інтенсивного вимивання порід. Саме тому Еверест сьогодні — не лише найвища, а й найдинамічніша вершина регіону.
Еверест — це не просто символ непереможності природи, а ще й нагадування про складну взаємодію між тектонікою та гідрологією. Здавалося б, що може змінити невеличка річка в масштабі гір? Але як показує приклад Арун, навіть одна рішуча зміна водного потоку може вплинути на геологію цілого регіону. І сьогодні, коли ми спостерігаємо за тим, як росте найвища вершина світу, варто пам’ятати: у цій історії свій слід залишила і вода.
Знайшли помилку? Виділіть текст та натисніть комбінацію Ctrl+Enter або Control+Option+Enter.
